На французькому весіллі горілка заборонена
Майже 13 років тому Тетяна Жабчик зі Здолбунова поїхала жити до Франції за програмою культурного обміну для молоді. Хоча було важко у чужій країні, проте саме там зустріла свою долю, народила сина, захистила кандидатську дисертацію.
Тетяна ЖАБЧИК із чоловіком Федеріком
Тетяна з дитинства займалася інтелектуальною грою го (японські шашки), стала майстром спорту. Будучи за освітою педагогом дошкільного виховання та психологом, працювала тренером у здолбунівській ДЮСШ. Проте через низьку зарплату залишила роботу. Саме тоді почула про програму культурного обміну Au-pair, яка давала молоді можливість пожити в іншій країні, мешкаючи у місцевій родині. В обмін на проживання, харчування та кишенькові гроші учасник програми мав доглядати дітей господарів та виконувати легку домашню роботу.
– Перші кілька місяців у Франції мені було дуже важко, адже довкола все чуже: країна, люди, мова, звичаї, менталітет, – пригадує Тетяна Жабчик. – Вже за кілька тижнів навіть хотіла повертатися додому. Проте вчасно познайомилася з Федеріком (сміється – авт.).
У Франції закінчила університет, захистила докторську дисертацію з педагогіки. Нині викладає російську мову дітям багатих французів. Федерік працює інженером-програмістом в одній з престижних паризьких компаній. Подружжя виховує шестирічного сина Жеремі. В Україну приїздять вкрай рідко – дорога далека, та й ціни на квитки «кусаються». Федерік, наприклад, лише раз гостював у тещі. Щоразу, зустрічаючи дочку, батьки люблять згадувати її французьке весілля. Тамтешня церемонія, кажуть, відрізняється від української.
– На нашому весіллі ми з чоловіком їздили кінною каретою, – розповідає Тетяна. – Шлюб реєстрували у мерії міста Мерс. Мер особисто нас розписував. У Франції прийнято, аби після церемонії реєстрації шлюбу гості вітали один одного обіймами. Затим усі вирушають до церкви на вінчання. Обряд священик провів французькою та російською мовами. Мої батьки також зачитали уривки з Біблії українською. Наречені виходять з храму під дзвони. Після вінчання гостей запрошують на ланч, де до шампанського подають солодощі та легкі закуски. На основне святкування залишаються лише друзі та рідні. Поруч з банкетними столами ставлять величезний коровай та невеличкий будиночок (на нашому з Федеріком весіллі на ньому повісили український та французький прапори). Під цю хатинку запрошені складають подарунки. Горілка, до речі, на французькому весіллі – табу. Тож нашим українським гостям доводилося задовольнятися винами різної міцності (сміється – авт.). Присутніх розважала група дітлахів. Друзі чоловіка показали, як вони холостяками проводили дозвілля. Натомість мої подруги заспівали про наше студентське життя. Весілля французи гуляють до третьої ночі. Наступного дня, як і в Україні, найближчі друзі та родичі збираються на похмілля.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
| Comments: |
