Гроші за квартиру наперед, а потім – речі за двері
Кожен, хто винаймав у Луцьку житло, знає, що знайти його проблемно. Усі вільні пропозиції перехоплюють агентства нерухомості, які деруть за свої не завжди якісні послуги від 300 до 800 гривень. Тому й намагаються квартиронаймачі домовлятися виключно з власником житла. Але й тут можна потрапити в халепу. Одній моїй знайомій хлопчик-мажор хвалився, як він розводить сільських лохушок. Заробив на цьому уже кілька тисяч гривень. А відбувається це за простою схемою.
У газету подається оголошення про здачу квартири з привабливими умовами і невисокою оплатою. Ну, наприклад, 1500 тисячі гривень за двокімнатну квартиру плюс комунальні послуги. Сімейних не беруть принципово. Дівчата-студентки одразу клюють на таку пропозицію. Якщо поділити на чотирьох, то й небагато буде. Домовляються про зустріч. Господар, симпатичний парубок у дорогій шкірянці, називається, приміром, Андрієм. Розповідає байки, що квартиру купила мама, яка на заробітках в Італії. Показує просторі кімнати з хорошим ремонтом, холодильник, телевізор і пральна машинка. Чого ще хотіти студенткам? Без зайвих слів погоджуються. Тоді Андрій зауважує, що працює менеджером в одній дуже престижній фірмі. Постійно зайнятий, живе з бабусею в іншому кінці міста, не зможе часто приїжджати до квартиранток, а тому просить оплатити проживання наперед за квартал. «За комунпослуги будете розраховуватися помісячно. Я вас турбувати не буду», – лагідно усміхається. Хіба можуть дівчата не повірити такому красеневі? Дарма, що, окрім імені, нічого про господаря не знають. Просять у батьків гроші, дають завдаток. Живуть спокійно місяць. Потім до квартирантів навідуються сердиті дядьки. Вони кажуть, що прийшли від банку забрати квартиру, бо її власник не сплатив кредит. Майно нібито арештовують, а дівчат виганяють на вулицю. Часу на роздуми не дають, щоб не встигли отямитися, і швиденько виставляють речі за двері. Може, студентки й телефонують красеню Андрію, але ж він уже давно викинув сім-карту з мобільного. У міліцію йти не наважуються, бо на кого їм скаржитися? Плачуть і жаліються лише батькам.
Аферисти ж відпочивають потім у нічних клубах і навіть не бояться хвалитися своїми кримінальними витівками. Цією розповіддю хочемо вберегти довірливих громадян від таких підлих молодиків. Найперше вимагайте паспорт у людини, яка здає вам житло. Щоб хоч знати, з ким маєте справу.
Руслана ТАТАРИН,
м. Луцьк
| Comments: |
