Хворих лікує молитвою та теплом рук
Про Євгенію Давидюк із села Хобултова Володимир-Волинського району нам розповіли місцеві жителі. Мовляв, має ця жіночка особливий дар: проведе руками біля хворого місця, прокаже молитву – і біль минає.
Євгенія ДАВИДЮК з оновленим образом святого Миколая
Йдучи за вказаною адресою, сподівалися побачити бабусю, а нас зустріла молода жінка. Євгенія Серафимівна запрошує до оселі. Лишень відкриваємо двері, і ніби поринаємо в інший світ. Навколо велика кількість образів. На чільному місці – ікони великомучениці Євгенії та Святого Миколая. Саме їх жінка вважає своїми покровителями. На її короткий вік уже випало чимало випробувань. У 25 років Женя залишилася круглою сиротою. Пережити горе, втриматися допомагала молитва. До Миколая зверталася у біді, просила допомогти й дякувала, коли бачила якийсь світлий промінчик у житті. Саме віра врятувала у складний період.
– З іконою Миколая Чудотворця я виросла, навіть і не знаю, скільки їй років. А одного дня побачила, що образ став світліший, оновився, – пригадує жінка. – Покликала місцевого священика. Він відслужив молебні. За деякий час стали оновлюватися інші старі ікони (загалом аж сім). Багато людей почало йти до хати, не лише з нашого села, а й чужі. Якось одного дня завітав незнайомий чоловік із сином. У дитини була якась важка хвороба. Медицина не могла допомогти, тож батько звернувся до Бога. Молилися біля оновлених образів, і я раптово відчула, як мене невидима сила тягне до дитини. Стала проводити біля хлопчика руками. Відчувала, як біль минає. Особливого значення цьому не надала. Тому дуже здивувалася, коли згодом до мене прийшли незнайомці і попросили вилікувати їх. Я ж нічого особливого не робила, тож намагалася відмовитися. Вони наполягали, що їм розповів про це радісний батько, адже його сину стало легше.
Євгенія Серафимівна каже, що ніхто у її родині ніколи подібного не робив. Вона переконана, що керує її руками небесна сила.
– Бо хто я така? Звичайна смертна жінка. Лікує молитва та воля Божа, – наголошує співрозмовниця. – Руками проводжу навколо людини. Якщо відчуваю тепло від якогось органа, значить, хворий. Читаю молитву. Варто знати, що при кожній болячці потрібна інша молитва – або «Отче наш», або звертатися до Богородиці, Святого Миколая. А ще потрібно на все класти хрест. Ми маємо хреститися, бо це захищає від негативу, поганого впливу. Люди підходять до ікон, і я їм нагадую, що просіть заступницва у святих, кажіть, що вам потрібно. Молитва має велику силу.
Чимало односельців, як тільки почнуть крутити ноги, головні болі мучити чи важко на серці, йдуть до Жені. Приїжджають з Нововолинська, Ковеля. У кожного свої проблеми. Молода жінка вислухає, почитає молитву, допоможе. Проте зізнається, що потім важко «відходить» від отриманого негативу, бо все ж перебирає на себе. Допомагає повернути сили щира бесіда із образами. Звертається до них загальновідомими молитвами і своїми словами. «До Бога потрібно говорити не лише словами, а й серцем», – усміхається жінка. Незважаючи на складне життя, вона не втратила співчуття до ближнього, віри у добро. Тому хоч і має чимало хатніх клопотів, завжди знаходить час, щоб прийняти відвідувачів. Адже вважає, що мусить нести цей хрест, бо така воля Божа.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото Мирослави КОСЬМІНОЇ
| Comments: |
