Оселю Олександра Остапчука у селі Поворськ Ковельського району покаже кожен. Бо всі знають його не лише як депутата сільської ради, а й хорошого господаря, людину з багатою фантазією. Такого казкового подвір’я, як у Остапчуків, нема ні в кого поблизу. Недарма їх двір визнали одним з кращих під час святкування Дня села.
Олександр Іванович служить у місцевій військовій частині. А після роботи чи у вихідний дуже любить мандрувати лісом. Ніколи додому з порожніми руками не вертається. Дружина Ірина жартує з цього приводу, що люди гриби мішками носять, а чоловік неодмінно якусь дерев’яку принесе: химерно покручену гілку чи пенька. «Ще жодного разу з порожніми руками не приходив», – сміється жінка.
Це на перший погляд вони непримітні й нікому не потрібні. А завдяки фантазії отримують нове життя. Слугують підставками для горщиків з вазонами, оздобленням для бесідки, гойдалки, лавки. З дуплястих пеньків Сашко зробив сімейство грибочків. Поруч примостилися симпатичні мухомори та рижики. Дерев’яні лелеки звили гніздо на стовпі коло хати. Бичок-третячок веселить дітвору, яка приходить у гості. А дорослі жартують над козою, яка застрягла у плетеному тині. Симпатичний козак з пляшкою натякає, що в домі завжди раді хорошим друзям. Під хлівом стоїть гармата, до якої прилаштували старі дерев’яні колеса від воза. Всі ці вироби – творіння фантазії та рук господаря. На наше запитання, від кого перейняв науку, чоловік лише усміхається.
– Та самоучка я, – починає розповідати. – Коли приходить натхнення, беру сокиру, стамески – дивись, і вийде якесь чудо зі, здавалося б, звичайного поліна. Головне, мене у цей час не зачіпати, щоб, як-то кажуть, муза не втекла. Ніяких спеціальних ескізів не малюю, все тримаю в голові. Робота з деревом – це для мене відпочинок.
У сім’ї Остапчуків підростають двоє хлопців, але, на жаль, переймати батьків хист не дуже хочуть. Правда, з радістю допомагають встановлювати готові вироби. У Поворську 656 дворів. Щороку у день села визначають кращу оселю. Жінки стараються, щоб навколо буяло квіткове царство, а от таких дерев’яних скульптур, як в Олександра, немає ні в кого. Тож не дивно, що його господа здобула перемогу у змаганні, а це поштовх до нових ідей.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
Comments: |