Якщо гіперактивна дитина «розносить» хату…
Скільки разів чула, як мами жаліються, що мають гіперактивного сина чи дочку. Мовляв, діти настільки невгамовні, що «розносять» хату, і заспокоїти їх практично неможливо. І як зазвичай буває, завжди знаходяться люди, готові роздавати поради, наприклад, записати дитину у спортивну секцію, щоб щодня «сім потів сходило», тоді на пустощі сил не залишиться. Про те, чи дієва ця порада і чи знають батьки, що гіперактивність – це хвороба, розповідає практикуючий психолог-консультант з Луцька Тетяна Романова:
– Одразу хочу застерегти батьків, які з легкістю «розкидаються» цим діагнозом стосовно своїх дітей. Гіперактивність у дитини може встановити тільки спеціаліст – психолог, невропатолог. Коли ж є необхідність звернутися до спеціаліста? Перш за все, треба пам’ятати, що гіперактивність – це неврологічно-поведінкове порушення. Воно проявляється і в надмірній фізичній активності (дитина не може спокійно сидіти впродовж кількох хвилин, раптово знімається з місця і бігає, активно жестикулює, рухає кінцівками тощо), і у невмінні сконцентруватися, і в імпульсивних проявах – встрявання в розмови та діяльність інших людей. І так активно вона поводить себе скрізь. Якщо батьки помітили вищезазначені прояви, їм варто звернутися до спеціаліста. Фахівець має провести ряд тестів і поспостерігати за дитиною протягом певного часу (до кількох тижнів). Лише тоді можна говорити про наявність гіперактивності. Корекція поведінки такої дитини залежить від її особистісних особливостей. Тобто пропонувати їй заняття, де вона могла б навчитися концентруватися і водночас бути емоційно включеною. Це можуть бути заняття з ліплення, ігри з піском чи іншим матеріалом, який би акцентував увагу на відчуттях. Щодо фізичних навантажень, то пам’ятайте, що спорт стимулює нервову систему, бо активно виділяється адреналін. І коли дитина зі стійкою нервовою системою відчуває фізичну втому, то гіперактивна може ще більше збудитися. Якщо ж батьки все ж таки обирають спорт, бажано займатися вправами на розтяжку, гнучкість.
Також хочу зазначити, що дитина не бешкетує, а пізнає світ. Не будьте носієм найпопулярнішого парадоксу психології: «Спочатку батьки вчать дітей ходити і говорити, а потім вимагають, щоб вони сиділи і мовчали». Любіть їх!
Мирослава КОСЬМІНА
| Comments: |
