«Папа, я ваша дочка!»

У поліського діда у 81 рік несподівано знайшлася дитина

Чого тільки не буває у житті, яких сюрпризів не дарує доля. Село Черськ Маневицького району минулого року гуло від нечуваної новини: до старого Туревича приїхала з Дніпропетровська позашлюбна дочка! Ще не встигла вона дійти до його хати на самому краю села, як до Онуфрія Севастьяновича вже долетіла ця звістка.

Женився у… 15 літ

– А вона мені, дівчата, і не дочка, – сміючись, ошелешив нас несподіваним зізнанням.

– Як так?! – дивуємося, адже у селі запевняли, що то рідна його дитина. Мовляв, мати, помираючи, повідала Наді таємницю: у селі Черськ живе її батько – Онуфрій Туревич.

– А чого ж вона раніш мені того не говорила? Кажу вам як на духу: я з нею абсолютно ніколи ніякого «діла» не мав! – сміється 82-літній чоловік.

Треба сказати, що на вигляд йому й сімдесяти не даси. Коли побачили не згорбленого дідуся, а веселого сільського дядька з ясним розумом, здивувалися і навіть перепитали: чи справді йому дев’ятий десяток? «Я з 32-го року, дівчата. Ото щитайте», – відповів сміючись. У чому ж секрет такої моложавої натури? «Пив в міру, не курив, робив змалку, недоїдав», – повідав нам. Ніколи не ходив у школу, трохи, правда, навчився читати. І коли ми завітали, якраз гортав нашу газету: «Шо великими буквами написано – те прочитаю».

Як каже, прожив свій вік непогано. Хоча замолоду набідувався. У сорокових роках їхню сім’ю евакуювали у Бессарабію, звідки повернулися з однією підводою. Тут жили в землянці, було шестеро дітей. Тож коли сказав, що буде женитися, батько махнув рукою, мовляв, роби що хочеш. А одружився Онуфрій Туревич, коли ще й не мав… п’ятнадцяти років, жінці Станіславі тоді минуло шістнадцять.

– Невже така любов була? – аж не віриться.

– Якби не любив, то не взяв би. І не тому, що «треба», як тепер. У батька була землянка, у тестя – більша кучка. Бідували, штанів не мав, як женився. На весіллі яку пляшку випили, я й перейшов до її жити. Вони не були проти, навіть довольні. Бо мій батько – почотний чоловік, та й я непоганий. Жили у її тамичка з рік. А потім поставив свою хатинку з дерева – така, як ото моя кухінька. Ліс був тутичка, не вельми хто його боронив. Народилося п’ятеро дітей, я робив сторожем, єгерем. Зараз, слава, Богу, жити непогано, тілько шо вже старий, – сміється. – Озьдо двадцять літ з другою жінкою живу. А перша, Станіслава, вмерла років з тридцять тому. Син старший тоже вже на тому світі. Живих дітей четверо. І нова дочка Надя – п’ята, – засміявся Онуфрій Севастьянович. І повідав нам цю дивну історію.

У сім’ї три Наді: дві дочки і невістка

…Давно, коли йому було років тридцять і він уже мав трьох дітей, по сусідству жила жінка Уляна, чоловіка не мала. Потім чогось з дітьми подалася на Дніпропетровщину. Часом приїздила сюди у батьківську хату, бо ж «їй було інтересно у рідному селі». І жодного разу навіть не обмовилася Туревичу, що у нього є дочка. «Якби я хоть раз з нею спав, а так шо мені скаже?!» – дивується дядько Онуфрій. Улянин син, який тепер живе у Києві, й досі товаришує із сином Туревича Миколою. Якось він повідав Миколі: «Моя сестра Надя і твоя сестра Надя крепко схожі, вони, певно, обидві дочки твого батька». Тим паче, ці здогадки нібито перед смертю підтвердила його мати.

– Того я і знав, що Надя з Дніпропетровська приїде, – розповідає Онуфрій Севастьянович. – І от вона з порога: «Папа, я ваша дочка!» Не одказуюсь, хай буде так. «Но таких батьків, як я, – кажу їй, – в тебе мільйони». Ніколи не давав їй ніякої помощі, бо якби була моя лічно дочка, я б думав, старався, давно знайшов би її. Як вона по батькові записана – не питав. Я так щитаю: тато її з Пісочна був. Так їй і сказав.

І хоч як Онуфрій Севастьянович не запевняв Надію, що він не є її батьком, жінка все одно телефонує, цікавиться, як здоров’я, кличе у гості його дітей, обіцяє, що знову навідається у Черськ. Тепер у Туревичів в одній сім’ї збирається три Наді: рідна дочка, названа і невістка.

– Діти довольні, раді, що сестра появилась, – каже дядько Онуфрій. – Недавно дзвонила: «Папа, я приїду до вас». «Приїжджай», – кажу. Уверяю, що то не я. Але приймаю за дочку.

Олена ПАВЛЮК,

Волинська область

Фото автора

 

• Нравится
•