Вітаймо дівчат-листонош з 8 Березня
Говорячи про пошту, одразу бачимо жіночі обличчя. Чи то начальника відділення зв’язку, чи листоноші. Сотні бджілок-трудівниць доставляють пресу та необхідні товари у будь-які куточки населених пунктів. Найважче у селі. Незважаючи на сніг чи дощ, мусять місити болото, долаючи десятки кілометрів. А хто належно оцінить їхню важку працю? Напередодні Міжнародного жіночого дня спілкувалися з прекрасними представницями Троянівського відділення поштового зв’язку, що на Маневиччині.
Троянівські поштарі
Тут справжнє жіноче царство: п’ятеро листонош і начальник – Ольга Бандурка. Таке милозвучне прізвище Ольга Дмитрівна отримала завдяки чоловіку-полтавчанину. Після закінчення Львівського технікуму електрозв’язку одразу пішла на роботу. Як з посмішкою згадує, «вчилася, дітей виховувала, усе встигала і вдома, і на роботі». Жінка гордиться трьома донечками, дві з яких студентки, а молодша – першокласниця. Уже 24 роки трудиться в обраній сфері. Очолюване нею відділення обслуговує чотири села: Троянівку, Майдан, Черськ, Бережницю, та cтанцію «Троянівка». Майже 150 примірників «Вісник+К» отримують тутешні мешканці. Незмінними помічницями є дівчата-листоноші Віта Романюк, Поліна Портянко, Ольга Іващик, Наталія Медведюк, Надія Вознюк. Розносять не лише періодичні видання, а й необхідні товари. Нелегкі торби доводиться нести за кілька кілометрів. І все це за мізерну платню. Найбільше находжує Поліна Іванівна. Вона «закріплена» за Бережницею, тож лише в один бік пройти треба вісім кілометрів. А ще ж до кожної оселі завернути. Близько двадцяти кілометрів за день може «намотати». Влітку виручає велосипед від «Укрпошти», а взимку доводиться штурмом брати снігові замети.
– Важко, звичайно, – погоджується співрозмовниця, – але де в селі іншу роботу знайдеш? Мусимо триматися того, що є. Та й нудно вдома, а тут, як-не-як, постійно між людьми.
Взимку у поштовому відділенні так «тепло», що доводиться сидіти у куртках. Але дівчата з усмішкою ставляться до таких умов, кажуть, що у холоді довше збережуться. Жартувати тут люблять. Видно, що у колективі панує злагода та гарний настрій. Чашка чаю допомагає зігрітися, дівчата пригощають і нас. Говорячи про робочі будні, поцікавилися: а як проходять свята? Підходить міжнародний жіночий день, чи принесе хтось з передплатників вербового котика, чи влада згадає?
– Ой, та ніхто, – зізнається Ольга Дмитрівна. – Скільки я працюю, не пригадую такого випадку. А ні – був раз. Один чоловік, він балотувався у депутати Верховної Ради по нашому округу, приходив, вітав, ще й, здається, шампанське приносив. Оце й усе.
Тож дівчата не надіються на сильну половину людства, а самі зготують солодкий стіл, вони ж вправні господині, так і відзначатимуть.
А якби хто з влади чи хоча б сільський голова «згадав» і зробив сюрприз для своїх поштовиків, тим більше, що Ольга Бандурка четверте скликання є депутатом сільської ради? Невже це потребує великих витрат? Добре слово іноді набагато цінніше за будь-які подарунки. Тож вітаємо наших партнерів-листонош з цим гарним весняним святом! Здоров’я їм, тепла, родинного затишку та гідних зарплат!
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
