«У грузина була українська душа»
Олександр Храпаченко, Георгій Арутюнян, Валерій Опанасюк
«Був грузином за національністю, проте українцем у душі», – так кажуть знайомі про 53-річного Георгія Арутюняна. До Рівного чоловік приїхав кілька років тому. Працював на водоканалі, згодом звільнився та перебивався заробітками. Одружився із рівнянкою, яка мала дочку. Три роки тому у подружжя народилася донька. Минуло уже більше року, як померла дружина Георгія. Дівчинку всиновила її донька, жила з малюком на окремій квартирі. Грузин мешкав сам, допомагаючи дітям.
Вшанування героїв у театрі
Того ж ранку від снайперської кулі загинув ще один активіст – Олександр Храпаченко. Хлопець працював у Рівненському обласному музично-драматичному театрі. На Майдані бував майже від самого початку. 26-річний режисер брав активну участь у протистояннях, що тривали у столиці. Снайпер вистрелив йому в око. Смерть була миттєвою. Близьким та рідним хлопець запам’ятався життєрадісним, енергійним, позитивним та сповненим ентузіазму. Олександр захоплювався туризмом та мандрівками, займався альпінізмом. Він, кажуть друзі, не боявся смерті – неодноразово дивився їй в очі, піднімаючись на гірські вершини. За своє недовге життя Сашко навіть встиг зняти один фільм. Друзі та родичі хлопця створили у соціальних мережах групу пам’яті Олександра Храпаченка, де розмістили його фотографії. Всюди Сашко усміхнений та щасливий…
Тисячі рівнян прийшли попрощатися з героями
– Життєрадісний, розумний і дуже добрий чоловік. У майданівському наметі у Києві, де зупинялися рівняни, він бував постійно, причому завжди у найскладніші часи протистояння, – так характеризує Валерія рівнянин Олександр Лащук. Чоловіки познайомилися у рейсовій маршрутці, їдучи на київський Євромайдан. – Його знали багато рівнян, які бували на Майдані. Валерій цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось легко вбраний, завжди шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть у найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав. Постійно йому казав: «Валєра, вдягнись тепліше, не ходи у цій кофті... візьми собі якусь теплу куртку, то ж є». Він відповідав: «Саша, у чому приїхав, у тому й ходжу, мені іншого не треба». Коли на Грушевського були складні моменти, він сказав, що треба там стояти, щоб не було мало людей, адже «Беркут» почне атакувати. Якось ми з ним удвох простояли всю ніч – до 5-ї години ранку – на Грушевського. Говорив про політичні зради та ігри, про те, що з Януковичем опозиціонери повинні діяти рішучіше. Розказував, що має проблеми з оформленням земельної ділянки під своїм будинком у Рівному, десь в районі вулиці Дворецької. Казав, що після перемоги неодмінно до мене подзвонить. Знову його побачив у наметі після подій 18 лютого, привітались як давні знайомі. Він тоді записував бажаючих на чергування. Щира, простодушна, хороша людина. Він просто стояв на барикадах і захищав Майдан.
Comments: |