«А сотню вже зустріли небеса. Летіли легко, хоч майдан ридав»

Валерій Брезденюк, 50 років, місто Жмеринка Вінницької області. Підприємець, мав власний комп’ютерний клуб у центрі міста. Вся країна знає його як учасника шоу «Україна має талант», де він став фіналістом. Чоловік мав унікальний талант: створював фантастичні малюнки фарбами на воді. Загинув під час мітингу на Майдані. Йому вистрілили у спину. Станом на 20-ту годину 18 лютого чоловік був ще живий. Сказав родичам, що з ним усе гаразд. На другий дзвінок сина Валерій вже не відповів. Близько першої години ночі слухавку взяли чужі люди та повідомили, що його вже немає серед живих.

Микола Дзявульський, 56 років, місто Шепетівка, Хмельницька область. Вчитель географії та біології, член ВО «Свобода». Брав активну участь у громасько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини (2002-2005 р.р.), довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО «Свобода» Ігоря Сабія. Земляки кажуть, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що у цей нелегкий час неможливо стояти осторонь, необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави. Застрелений снайпером на Інститутській 20 лютого.

Анатолій Корнєєв, понад 50 років, село Гаврилівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Був офіцером запасу. Голова Рудської сільської ради. «Його не можна було втримати вдома. Батько усім серцем рвався у Київ на Майдан. Казав: «Як можна ховатися, коли там вбивають дітей», – каже донька Дарина. «Анатолій був дуже роботящою людиною. Уявляєте, у нього було близько 50 сортів лише однієї картоплі. Він дуже часто їздив на Майдан у Київ, возив туди картоплю, буряк, моркву та інші овочі, які вирощував», – розповідає голова Княжпільської сільської ради Микола Брянгін. Про події 20 лютого розповідає товариш Корнєєва: «Якимось дивом ми взяли палац Жовтневий. Тут наші шляхи з Анатолієм Петровичем розійшлися. Він пішов правим флангом. Люди від куль снайперів падали, як підкошені, жерстяні щити не рятували. Коли я прибіг до Жовтневого палацу, він уже був мертвий».

Дмитро Пагор, 21 рік, село Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області. Заочно навчався у Кам’янець-Подільській сільськогосподарській академії та працював на автомийці у Хмельницькому. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року.

Леонід Полянський, 38 років. Народився у Жмеринці Вінницької області. Останнім часом жив у Києві. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні, тому й ходив на Майдан. Перед початком штурму він ще розмовляв з братом по мобільному. Сказав: «Почекай, на нас наступають. Потім передзвоню». Рідним не судилося більше його почути… Загинув від підступної кулі. У нього залишилися діти від двох шлюбів. Похований у Жмеринці, звідки родом.

Сергій Бондарчук, 52 роки, місто Старокостянтинів Хмельницької області. Вчитель фізики, викладав у міській школі №9, голова Старокостянтинівської міської організації ВО «Свобода». Переміг у міському етапі Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року 2013». Він регулярно їздив на Майдан, але повертався, щоб проводити уроки у школі. За словами колег, Сергій Михайлович був м’якою та толерантною людиною, ніколи не нав’язував іншим власних поглядів. Казав, що буде воювати за Україну, якщо доведеться. 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером. У Старокостянтинові залишилася дружина Тетяна, у Києві – 29-річний син Володимир і невістка.

Максим Шимко, 33 роки, місто Вінниця. Патріот, учасник клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Куля настигла Максима, коли він рятував іншого пораненого, 20 лютого. У труну поклали рицарський меч, шолом та щит. Друзі кажуть, він хотів загинути в бою, як герой, щоб потрапити у рай вікінгів. Рідні були проти того, що хлопець поїхав на Майдан. Останній запис, який чоловік залишив на своїй сторінці у «ВКонтакте» 18 лютого – «За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі, хто може, їдьте у Київ!!!»

Людмила Шеремет, понад 70 років, місто Хмельницький. Колишній медик. Вона стояла на колінах перед центральним входом СБУ у Хмельницькій області. Звідти була відкрита стрілянина з автомата. Жінка отримала поранення у голову. Кілька днів була в комі на апараті штучного дихання. Померла в лікарні.