Таких людей, як Єлизавета Корнелюк, яка мешкає у Млиновому на Ратнівщині, дуже мало. Бабці добігає 88-й рік. Аби її помічні молитви не пішли у небуття, залишає їх на папері – для інших. Адже з допомогою Божого слова зупиняє кров, замовляє зубний біль, зурочення, виводить ляк у дітей, а також виготовляє спеціальну мазь для загоєння ран, рожі, прищавої висипки на тілі.
Не раз доводилося чути, що звертатися до таких бабок-шептух – гріх. Але й кажуть, що зцілення молитвою – це Божа поміч, і що саме за допомогою бабок-шептух у хворих відступають окремі хвороби. Поспілкувавшись з Єлизаветою Корнелюк, дізналася, що на лікування людей взяла благословення у священика. У своїх молитвах звертається до Господа, Матері Божої та ангелів.
– Людинонько добра, я дванадцять літ у церкві працювала касиром. Це при тому, що я зовсім неграмотна. А свічки продавати колись було набагато складніше, ніж тепер. То тепер гривня, дві, а тоді копійки вони коштували, а для мене, безграмотної, порахувати копійки було не так то й просто. Але, Богу дякувати, навчилася. До церкви ходила, поки здужала. А коли зрозуміла, що молитвою можу допомагати іншим, попросила благословення у священика. А він чув і знав про мою поміч, тож благословив, – розповідає бабця. – Молитви перейняла від бабусі Ярини ще замолоду, але нікому не говорила, що знаю їх, – розповідає бабуся Єлизавета, – не заявляла про себе. У селі були старші люди, до яких йшли за поміччю. А коли вони повмирали, зрозуміла, що критися не маю права, раз умію – потрібно допомагати іншим. Але, крий, Боже, не подумайте, що це я допомагаю. Ні! Це Божа поміч. От послухайте молитви, – бабуся стала шептати то одну, то іншу. – Молитви не таю від людей. Ще поки молодшою була, попросила невістку, аби переписала їх, бо ж може забуду колись. Хто хоче, я можу дати переписати їх. От нещодавно приходила до мене з немовлям одна жіночка – дитина не спала зовсім. Вона навіть їздила в лікарню, але зустріла людину, яка сказала: «Чого ти в лікарню їдеш, іди до баби Єлизавети». Я проказала молитву і дала тій мамі переписати, щоб вдома сама читала. А говорити треба обов’язково дев’ять разів або ж три. Молитвою допомагаю тим, хто наможеться чи злякається, кого зурочили, у кого нариви (від них мазь роблю із воску, жиру та смоли). Рожу ще льоном спалюю. Не так давно зверталась до мене дівчина – у неї так вигнило на нозі, що картоплиною не закладеш те місце. Потім та дитина прийшла і дякувала. Все пройшло, загоїлося. А гроші за свою поміч я не беру. Як я візьму гроші за молитву? Я Бога згадую і Матір Божу. Раджу, аби ті гроші, якщо хочуть, занесли до церкви і за здоров’я дали своє, своїх рідних, а якщо їхня воля – то і моє.
Бабуся Єлизавета розповіла про себе, як важко було, адже рано похоронила чоловіка. Розповіла, що в житті ніколи нікого не кляла. Ні з ким не сварилася і нікому не бажала зла. Навіть тоді, коли до неї йдуть зі злом, вона дарує добро.
Валентина ПИЛИПЧУК,
Волинська область
Comments: |