Відкритий лист народному депутатові України, почесній громадянці Волині Катерині Ващук
Не думав і не гадав, і нігди не збирався до Вас писати. Та одного разу побачив на екрані телевізора Вас. Саме дорога Вам Ваша життєдайна партія протягнула у Верховній Раді так званий закон «про заручників»: ми випускаємо арештантів, ви – звільняєте держустанови. Баш на баш. Як же це до болю нагадує сомалійських морських генералів піратських широт! Розкриваються двері зали засідань – і тут Ваша щаслива посмішка.
Може, радієте так звільненню невинних людей, а може, тому, що вкотре розвели опозицію, як сліпих кошенят. Ну, звичайно ж, пам’ятаєте, чиї це геніальні слова. Так-так, Вашого «мудрого» сивочолого диригента. Ніде у світі такого феномена не знайти. Навіть у милій Вашому серцю Рассєї.
Дорога Ви наша Катерино Тимофіївно, я хочу запитати, як же Вас «угаразділо» попасти у цю компанію? Вбийте мене, але я не можу повірити, що Ви любите до нестями Добкіних і Кернесів, котрі хочуть визволити Україну від нас, українців. А може, Ви душі не чуєте у Царьові? Чи цілуєтеся щодня з Колесніченком?
Зрештою, не моє собаче діло, кого Ви любите, а кого ні. Хоч здогадуєтеся, що більшість українців не терплять цих, як же ж сказати пом’якше, чиряків на тілі народу. Це ж треба, щоб Господь нас так покарав.
Тому й звертаюся до Вас, що маю ще якусь надію. Знаю, що допомагаєте Волині. Навіть у моїй рідній школі у Рудці-Козинській посприяли заміні вікон. Тут Вас добрим словом згадують. Це принаймні ліпше, ніж те, що Ваш колега, будучи кандидатом у народні депутати, привіз і розставив по селу баки для сміття. Тільки заліз у крісло депутата Верховної Ради, хутенько їх позабирав. Економний, видать, чолов’яга.
А які Ви, дорогенька наша? Ну, чому, чому Ви пішли на службу до цієї партії? Невже за ідейними переконаннями? Невже Ви не знаєте, який душок витає навколо цієї «дорогої», «єдиної», «керівної»? Мені б Вам розказувати! До речі, а Ви хоч пам’ятаєте, скільком партіям послужили за своє життя?
Не збираюся і не маю права Вам читати мораль, бо Ви у сто разів мудріші за мене. Проте ніяк не можу збагнути, як Ви можете спокійно спати, коли роздягають догола на морозі людину, знущаються, у тому числі і з Вашого, дорогенька Катерино Тимофіївно, благословення, мордовороти з «Беркута». І вбивають дітей, викрадають, катують. Підкреслюю, з Вашого потакання і мовчання. А якби, не доведи, Господи, на тому місці опинилися Ваші діти, внуки, нащадки Вашої рідні. Чому, чому Ви мовчите і тільки широко посміхаєтеся? Це ж чиясь біда, чиєсь велике горе. А Ви ж мати, жінка, мудра, розважлива. Скільки неправди і болю, брехні наплодила ця команда, якій Ви служите!
Десь там, колись, кажуть, у скруті Вам допомогли Клюєви, то Ви так старанно відробляєте? Я швидше можу зрозуміти наших волинських олігархів. Вони тремтять за свій бізнес, змушені були йти у депутати, бо донецькі та «сім’я» можуть в один момент нагнути, усе забрати й ім’я не спитати. Бідні мусять підтанцьовкою займатися. А що ж боїтеся Ви втратити?
Пройде час, відшумить буря, відійдуть у небуття усі злії духи і сили, усе стане на свої місця. Правда рано чи пізно переможе. І приїдете на Волинь, у рідні краї – Горохів, Берестечко, Мерву, Кутрів, і що Ви розкажете землякам, як Ви боролися за народ, за справедливість. Як подивитеся їм в очі? Невже Вас це не хвилює?
Шановна Катерино Тимофіївно, прошу вибачення за стиль, можливо, надмірні емоції. Мені дуже болить душа. Те, що сьогодні діється довкола, не може не хвилювати. Якщо у чомусь не згодні, можете відповісти. Обов’язково опублікуємо в газеті.
З повагою
Євген ХОТИМЧУК,
заслужений журналіст України, редактор газети «Вісник+К»
| Comments: |
