Бо мама повіялася по світах
Був період у житті Катерини Мартинюк із села Ярівка Горохівського району на Волині, коли вона ходила, як тінь. Дуже схудла, згорювалася і тільки їй одній відомо, через що вона ночами не могла спати. Єдина її донька – мати чотирьох дітей, покинувши своїх синів і доньок, десь мандрує Україною, а про себе навіть знати не дає. Чи ж не болітиме бабусина душа?
– У кого дочка вдалася, й сама не знаю, – розповідає Катерина Євгенівна. – Адже, окрім неї, у мене є ще син. Він – повна протилежність: приїде, розпитає, як живемо, грошей дасть, щось допоможе. Навіть не знаю, як без його піклування жили б. А от дочка… Вона вийшла заміж, жила з чоловіком у Звинячому. Він, правда, любив випити. Тож коли вже вони мали трьох дітей, дочка подала на розлучення і повернулася до мене жити. За кілька місяців народилася наймолодша внучка, тобто вона покинула чоловіка, будучи вагітною. А коли він помер, то почалося. Моя дочка стала шукати собі чоловіків… – з болем каже мати. – На дітей їй було наплювати. Двоє синів здала в інтернат. Наймолодша, Ліля, жила біля мене, а найстарша – у громадянському шлюбі в Горохові. Але в мене дуже душа боліла за хлопців. Їхня мама Оксана уже більше року десь віється по світах.
Катерина Євгенівна зізналася, що думала, можливо, дочки вже і в живих немає. А тут ще людські язики… Одним словом, жінка мучила себе думками. Та потім таки оговталася, взяла себе в руки і навіть подавала в розшук, щоб таки відшукали її непутящу дочку. А та один раз скинула есемеску, що прибуде додому. Люди пані Катерині переказували, що бачили її у Луцьку, але до рідного села вона так і не доїхала. Згодом Катерина Мартинюк дізналася, що кошти – пенсію по втраті годувальника, її донька знімає з рахунка аж у Київській області. Цих грошей її діти не бачать.
– Тож я вирішила офіційно оформити опікунство над своїми внуками. Чому їм тулитися по інтернатах? Адже одягаю я хлопців сама, на канікули також додому забирала, ще й якісь кошти здавала. Якби не син, то не знала, як і виживали б. Але у нас стільки паперової тяганини з документами, – бідкається жінка. – Рік по інстанціях різних ходжу.
Це підтвердила і Людмила Дзюма, фахівець соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Горохівського району:
– Дійсно, бабуся дуже турбується і про 13-річного Юрія, і про 15-річного Василя, і про Лілю, якій лишень п’ять рочків. Звісно, дітям потрібна материнська увага, але де її взяти? Тож маму їм замінила бабуся. Я не раз буваю у цій сім’ї, умови проживання тут хороші і, звісно, дітям буде краще вдома, ніж в інтернаті. Горе-мати позбавлена батьківських прав. Дітей Катерина Євгенівна виховує трудолюбивими: вони влітку і в городі допомагають, і біля худоби ходять. Думаю, що незабаром саме Катерина Мартинюк буде отримувати допомогу на внуків. Але головне, що їм сьогодні потрібне – це любов і розуміння рідних людей.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
Comments: |