Голова образив почуття родичів покійного ветерана
«Мій батько, Пилип Ілліч Мищук, був інвалідом Великої Вітчизняної війни. Воював, отримав багато бойових нагород. Після війни і до смерті жив у селі Тур Ратнівського району. В останні роки життя його доглядали син Іван і невістка Галина, а решта дітей (дочки) жили у Бресті, навідувалися до батька періодично.
Батька поважали односельчани, оскільки був дуже добрим, гостинним і порядним чоловіком. За життя він ні з ким не конфліктував. Перед смертю попросив дружину і сина, щоб на поминки запросили голову сільської ради Миколу Головія: «Нехай принесе хоча б квіточку до моєї труни». Родичі виконали його прохання, однак голова не відреагував і навіть не вийшов проститися з поважним ветераном війни з будівлі сільської ради, повз яку проходила похоронна процесія. Ми вважаємо, що пан Головій образив почуття родичів покійного».
З повагою дочка Ольга КУЧКО,
м. Брест, Білорусь
Від редакції
Зателефонувавши голові Турівської сільської ради Миколі Головію, попросили прокоментувати ситуацію, описану в листі.
– Я вперше про це прохання чую! – здивовано сказав Микола Михайлович. – З ветераном ми ніколи не конфліктували, з родиною, яка його доглядала, теж маємо дуже хороші і добрі стосунки. Я щороку вітав його з Днем Перемоги, провідував. Так, я не зміг попрощатися з Пилипом Іллічем, бо, коли його ховали, мав справи поза межами села. Чесно кажучи, у мене навіть немає слів…
Як би там не було, а почуття родичів померлого фронтовика можна зрозуміти. Віддати шану, схилити голову перед ветераном представнику влади таки годилось би. І навіть якщо справи терміново покликали із села у день похорону, можна було попрощатися іншим часом – у нас же не ховають людей у день їхньої смерті! Якщо не міг голова віддати останню шану заслуженій людині, то що завадило зробити це працівникам сільради чи депутатам?
| Comments: |
