Металева королева України
Розмістила вона свої апартаменти із залізними квітами, тваринами, птахами, казковими персонажами, героями фільмів, книг і навіть наймасивнішими у світі шахами-дзвонами у місті Рівному. Але, що дивно, у кожному металевому витворі, коли до нього доторкнутися, – не звичний холод, а таємничо-загадкова теплінь.
Залізній туфельці позаздрила б Попелюшка
Колекціонер Ніна КРОКА в своєму металевому королівстві
Металева королева України – це рівнянка Ніна Крока, якій минулого року на фестивалі «Металеве серце України» було присвоєно це почесне ковальське звання з врученням кованої діадеми. Підставою для визнання стала надзвичайна любов Ніни Юріївни до металу, а точніше, до мистецьких витворів з нього. У Рівному на основі зібраних в одну колекцію таких експонатів відкрито перший в Україні мистецький музей творів сучасного ковальства. А ще започатковано фестиваль «Металеве серце України», який щороку збирає увесь ковальський бомонд країни й організатором, ідейним натхненником якого є саме Ніна Крока. Жінка хоче надати українському ковальству новий шлях розвитку: від ремісничого до образотворчого.
Загалом Ніні Кроці долею була визначена причетність до металу. По-перше, її дівоче прізвище Коваль. По-друге, Ніна Юріївна – керівник приватного підприємства «Рівнебудпостач», яке має безпосередню справу з металопрокатом.
– Якось я зловила себе на думці, що часто до слова «метал» використовую епітети «гарненький», «синенький», «світленький», – каже підприємець та колекціонер, – і це не заради якихось бізнесових інтересів, а тому, що душа, по суті, зріднилася з металевою реальністю. Особливо тоді, коли перед моїми очима постали надзвичайно красиві вироби із заліза. Було це років десять тому на одному з ковальських фестивалів, де я не втрималася від «спокуси» придбати металеву туфельку. Як на мене, навіть гарнішу, ніж у Попелюшки. Вона й стала першим таким експонатом для музею, а заодно розбудила в мені запал колекціонера. Відтоді я, на яких би ковальських фестивалях не бувала, по яких би світах не їздила, завжди старалася не повертатися додому без якогось металевого презенту. З часом познайомилася з майстрами народного ремесла України та зарубіжжя, робила у них замовлення, наприклад, моїх улюблених казкових героїв. Ось так і назбиралося стільки витворів, що вже не вміщалися ні в кабінеті, ні в офісі, ні вдома. Виникла ідея створити музей творів сучасного ковальства.
У музеї грають у шахи з дзвониками
Маша та Ведмідь з металу, але як живі
Щодо згаданого музею, то він розташувався на території приватного підприємства «Рівнебудпостач», що у Рівному на вулиці Курчатова, 18а, і відвідати його може кожен бажаючий. Причому безкоштовно. Його відкрили нещодавно, але він став своєрідним магнітом для шанувальників краси в металі.
Подивитися в музеї, який названо «Ковальськими витребеньками», дійсно є на що. Чи не найбільше тут предметів, виготовлених майстром сучасного прикладного мистецтва Віктором Михальовим з Донецька. А найновіший та, вочевидь, найоригінальніший його шедевр – це металеві шахи з дзвониками. На ще одній металевій шахівниці фігури стилізовані під озброєних воїнів. Пішаки, приміром, одягнені в плащі та капелюхи, взуті у ботфорти, озброєні арбалетами. Інші викувані герої мають шаблі та мушкети.
А з тих речей, що знаходяться на музейному подвір’ї, відвідувачів чи не найбільш вражають герої казок, наймасивнішим з яких є Ведмідь.
– Це робота рук талановитого коваля зі Славути Артема Вольського, – проводить екскурсію Ніна Крока. – Якось на фестивалі я побачила у його виконанні дивовижну Машеньку з відомої казки «Маша та Ведмідь». Тоді ще цього звіра «в натурі» не було, і я замовила його ковалеві для комплекту. Більше року майстер трудився над цим образом. Робив, переробляв – і Ведмідь, по-моєму, вийшов на славу.
«Дамеско» – найвищий пілотаж для ковалів
– Побутує думка, що ковальство – суто чоловіча справа, – каже Ніна Юріївна, яка, до речі, удостоєна почесного звання «Кращий керівник року», – але на ковальському фестивалі в Івано-Франківську побачила, як вправно у кузні працює жінка. Потім дізналася про ще одну талановиту ковалиху з Німеччини. Майстер-класи від них не пройшли даремно. Мені захотілося власноруч щось викувати, і декілька таких предметів уже є в моїй колекції. Водночас я зрозуміла, що до металу треба ставитися лагідно, щиро. Лише тоді з нього можна зробити щось дивовижне. Про це я завше кажу на прикладі одного надзвичайного колекційного витвору – змії. У ній майстер настільки зумів витягнути з металу «душу», що дивишся – і перед тобою постає ніби жива істота. Подібно до залізного птаха, який «живе» у моєму кабінеті. Він, взятий у серденько, – мій талісман. Його колись подарували мені майстри з Луцька, вразивши не тільки зовнішньою красою, але й внутрішньою. Річ у тім, що тут – не звичайний метал. Це так званий «дамеско». Виготовити такий матеріал, коли внаслідок накладання розпеченого шару на шар утворюються природні візерунки, – найвищий пілотаж для ковалів. Загалом у металі, наскільки я переконуюсь, ще дуже багато таємничого. Так ось, привідкрити цю таїну, поділитися нею зі світом – це, мабуть, головне у моєму металевому захопленні.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
