Сімдесят літ дзвін у Межирічі дзвонив
Сімдесят – таївся під землею
Коли на західноукраїнські землі у ХХ столітті прийшла радянська влада, ченці монастиря, що у селі Межиріч Острозького району, вирішили вберегти від наруги деякі церковні реліквії. У тому числі й унікальний дзвін, який впродовж віку скликав тутешній люд на службу Божу. Його зняли з дзвіниці і заховали в тайнику, аби мідь, як було в інших приходах, не переплавили на господарчі цілі.
Чернець Давид: «Ніхто й гадки не мав, що топчеться по дзвону»
Де саме сховали – цю таємницю не видав ніхто з насельників святої обителі. А потім свою печать на схованку поклала війна, за нею – новий тотальний наступ комуністичної влади на церкви. Ці суспільні катаклізми зрештою призвели до того, що у Межирічі монастир перестав існувати аж до дев’яностих років минулого століття, коли тут почалося відродження скиту. З часом і на відновленій дзвіниці з’явилася обновка, а про колишній дзвін люд поволі почав забувати.
Аж раптом знайшлися координати схованки, що вказували на місцину, про яку надзвичайно важко було здогадатися. Дзвін закопали всього за п’ять метрів від дзвіниці, під доріжкою, яка веде до Троїцької церкви. По ній пройшла сила-силенна віруючих, і ніхто навіть гадки не мав, що таїться під ногами.
Межиріцький Свято-Троїцький чоловічий монастир вражає своєю красою та багатою історією
– Розгадка таємниці почалася з цьогорічного нового облаштунку дзвіниці, яка на тлі храму була геть ветхою, – розповідає насельник монастиря Давид. – Коли ж будівельники «здирали» стару штукатурку, то в одному закутку побачили вишкрябані слова та цифри. Після детального вивчення стало зрозуміло, що це координати закопаного древнього дзвона, знятого з дзвіниці перед війною. Причому вони детально вказували на вхід до храму. На цій доріжці лежить зараз тротуарна плитка, отож ми поки що не стали розкопувати вказану місцину. Пішли іншим шляхом – викликали професійних пошуковців зі спеціальним обладнанням. І сучасна апаратура дійсно показала, що в землі лежить саме дзвін. Доживемо, дасть Бог, до весни, отоді й викопаємо його та вирішимо подальшу долю.
Монастир у Межирічі закладений ще у далекому XV столітті. Один з дзвонів був подарований для скиту царем Олександром ІІ. В «Історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії» Миколи Теодоровича засвідчено, що цей дзвін (із зображенням Св. Благовірного князя Олександра Невського, ікони Казанської Богоматері та Трійці Ветхого Завіту) був відлитий на прохання відомої просвітниці Антоніни Блудової, камер-фрейліни імператриці Марії Олександрівни, яка в той час розпочала перебудову колишнього монастиря капуцинів в Острозі на жіноче училище для православних дівчат, а костел Святої Трійці – на православну церкву Кирила та Мефодія. Антоніна Блудова переконала благочинного священика Костянтина Червінського віддати католицьким ксьондзам дзвін вагою 55 пудів, який належав монахам-францисканцям. Отець Костянтин дав «добро» на таку пропозицію, але з умовою, що графиня дістане для церкви дзвін вагою не менше 100 пудів. Та погодилася на таку умову, і виконала її з вірою та сподіванням, що дзвін служитиме Межирічу віками. Зрештою, ці сподівання можуть виправдатися.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
