Десятки святих київської русі на одному полотні
У Свято-Успенському чоловічому монастирі, що в селі Липки Гощанського району, створено унікальне дванадцятиметрове образотворче полотно, на якому до одного гурту зійшлися десятки угодників Божих, мучеників з далекої Київської Русі.
Галерею очолив князь Володимир
Художня галерея у монастирі в Липках
Мова про художню галерею з образами (на повен ріст) наших далеких предків, яких церква вшановує як святих – за їхню непохитну віру й утвердження православ’я. Власне, галерея, яка розписана на двох внутрішніх стінах храму, якраз і приурочена до важливої історичної віхи – 1025-річчя хрещення Київської Русі. Її автор – 49-річний рівненський художник-іконописець Василь Супрунюк, який почав розпис три роки тому, а нинішньої осені при Божій помочі завершив.
– Ідея полягала в тому, щоб створити своєрідну колективну ауру з тих духовних особистостей, які стояли біля витоків православної віри на нашій землі, – зазначає митець, – безперечно, тут і князь Володимир, і княгиня Ольга, й печерські монахи, і ті, хто за віру зазнав мученицької смерті… Усі вони, покликані з різних місцин та різних історичних прошарків, стояли в обороні людських істин. Отож я і вирішив щось подібне вибудувати художньо. Наскільки це вдалося, особливо в плані відтворення духу предтеч, нехай судять відвідувачі храму, сучасники та майбутні покоління. Мені ж просто радісно за те, що задум здійснився. Так, я за свою 25-річну іконописну діяльність розмалював багато храмів – в усталеному і новаторському стилях, але цей розпис якийсь особливий. Та й працювалося над ним легко, піднесено, можливо, тому, що ця благодатна земля має глибоке історичне коріння і дає живильну силу для творчої наснаги.
Безбожна влада усе змела, крім живоносного джерела
– Власне, на цих розписах яскраво проглядається історія, – каже тутешній насельник чернець Олександр, – і вона пульсує, як оте наше живоносне джерело, від якого й почався літопис монастиря. З ним пов’язано багато легенд, одна з яких свідчить, що тутешня церква, коли її хотіли знищити завойовники-татари, несподівано провалилася під землю, а на тому місці з’явилася заглибина, куди й почало струменіти джерело – нібито сльози останніх захисників Липок. Потім тут заклали святу обитель, яка особливо активно почала розвиватися при отцеві Якову. В миру це Іван Наумчук, житель села, 1887 року народження. Він в дитинстві тяжко захворів, лікувався у повітовій лікарні, але марно. Лікарі віддали хлопчину батькам як безнадійного, якому, мовляв, уже нічого не допоможе. Втім, вдома малий Івась побачив незвичний сон: прийшла до нього прекрасна жінка і сказала, щоб батьки напоїли його водою з липківського джерела. Ті, почувши з вуст сина про таке видиво, так і вчинили, і хворий почав одужувати не по днях – по годинах… У подяку Богові Іван пішов у Почаївський монастир, став там послушником, ченцем Яковом. Потім він деякий час був настоятелем церкви у селі Пляшева, що на Козацьких могилах, а затим повернувся на рідні терени, де й взявся розбудовувати святу обитель. Сюди стали йти тисячі паломників – аж до 1939 року, коли на нашій землі запанувала безбожна радянська влада. Скит у Липках закрили. 1961 року монастир зазнав тяжкої руйнації, атеїсти знищили фактично все. Неушкодженою лишилася тільки капличка, що стояла на цементному підмурівку, звідки била джерельна вода. Відродження храму почалося два десятиліття тому. Офіційною датою відкриття Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря вважається 27 лютого 1992 року. Нині святу обитель розбудовують, маємо вже новий величний храм на честь Живоносного Джерела Божої Матері. Є купіль над джерелом. Ще маємо дивовижний розпис храму з образами фундаторів православ’я. Усе це не тільки приваблює, але й внутрішньо збагачує люд у його вірі, надії та любові.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
