Архієпископ Іларіон: «не все в європі треба брати за приклад»
Покликання людини на землі – творити добро. Покликання священика – вселити в серця людей віру в Бога, людські цінності та істини. Саме ці взаємопов’язані іпостасі стали своєрідною підвалиною для життєво-духовного поступу архієпископа Рівненського та Острозького Іларіона, наймолодшого єпархіального очільника УПЦ КП, з яким нещодавно розмовляли.
Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон
– Ваше Високопреосвященство, усі ми родом з дитинства, наскільки Ваше дитинство було дотичним до духовних начал?
– Народився я в селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. В дитинстві мріяв про особливу професію: лікаря, психолога, та волею Божою судилося стати священиком. Мій батько, отець Іван, також священнослужитель. Під його мудрим духовним керівництвом, мабуть, і сформувався мій життєвий вибір. Навчався у медичному коледжі, але так і не закінчив його, бо все більше переконувався, що лікар – прекрасна, корисна спеціальність, але не завше в ній є ліки від душевних ран. Саме це остаточно переконало вступати у семінарію. Нею виявилася Київська. Затим було навчання в духовній академії, де на першому курсі прийняв чернечий постриг з думкою: якщо хочеш повністю присвятити себе Богові, то найкраща місія для цього – чернеча. Далі був благочинним Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря, а згодом святійший патріарх Київський і всія Руси-України Філарет благословив мене на посаду свого особистого секретаря. Сприймав і сприймаю це не як якусь кар’єру, а найперше як монаший послух, намагаючись щиро та ревно виконувати ті обов’язки, які належать священику, архієрею, керуючому єпархією.
– Владико, в Україні Ви є одним з наймолодших архієреїв, які очолюють єпархію. А молодість – це зазвичай прагнення до змін, оновлень…
– Тут насамперед варто знати, що церква за своєю природою є консервативною, і якихось надсучасних нововведень у ній марно запроваджувати. Водночас життєва церковна динаміка завше має пульсувати. Так, у нашій єпархії належним чином організована діяльність священиків, парафій, кафедральних соборів. Останнім часом набагато більше уваги приділяється роботі з молоддю. У цьому соціальному служінні й надалі будуть впроваджуватися нововведення: православні табори, дитячі фестивалі, конкурси, аби залучити молодь до церкви, відкрити те головне, у чому, власне, полягає сенс людського життя, закладений в нашому Спасителеві. Ще одним активним сьогоднішнім напрямком стало паломництво, і, якщо чесно, тут нам є з кого брати приклад, бо ця справа доволі гарно налагоджена у наших добрих сусідів – Волинській єпархії.
– Коли люди проявляють потяг до святинь – це одна справа, інша – коли святині, реліквії, раритети наближаються до вірян…
– Так, сьогодні своєрідне паломництво здійснюють ікони, мощі святих. І це добре, бо не всі миряни мають змогу долати великі відстані, витрачатися матеріально… За гарний приклад можу назвати перебування у Рівненському Свято-Покровському кафедральному соборі прибулих з Чернігова мощів преподобного Меркурія, який за життя зазнав тортур, поневірянь, у тому числі й від радянської влади. Він був канонізований нашою церквою і за молитвами якого відбулося багато зцілень та чудес. Кажу про ці дива з впевненістю, бо вони здійснювалися і на моїх очах. При цьому я був вражений не менше, ніж ті, хто зцілювався. Побачене та пережите ще більше утверджує у вірі.
– Владико, хотілося б у Вас поцікавитися монастирською складовою Рівненської єпархії УПЦ КП. Наскільки вона розвинена та дієва?
– Загалом УПЦ КП нараховує в Україні понад сто монастирських обійсть. У нашій єпархії активно діють монастирі на «Козацьких могилах», у Гурбах Здолбунівського району, Свято-Варваринський у місті Дубно. Зараз намагаємося відродити ще дві Миколаївські обителі, одна з яких також у Дубні. Загалом є близько двадцяти ченців. На перший погляд, це не дуже багато, але наша церква приділяє головну увагу не кількості, а, так би мовити, якості насельників. Аби ченці дійсно були духовними світочами, з прикладом благочестивого життя, щоб до них зверталися люди, як у минулі віки до великих святих отців: Антонія Печерського, Іова Почаївського та інших. Духовне відродження України є і необхідною умовою відродження держави.
– Керуючи Рівненською єпархією, Ви водночас є головою відділу зовнішніх зв’язків УПЦ КП. Як на цьому тлі бачиться Вам нинішнє зближення України з Євросоюзом? Причому не тільки в плані економіки, але й моралі?
– У рамках діяльності відділу зовнішніх зв’язків УПЦ КП мені часто доводилося бувати з візитами за кордоном, у тій же Європі, де є багато наших парафій. На основі побаченого кажу відверто: не все в Європі добре і не все треба звідти брати для себе за приклад. Так, там вищі технології, там соціальне забезпечення краще, але це не означає, що там все краще… Ми повинні брати від них технології і давати стійкість в моральних законах. Якщо ми будемо зневажати мораль (мораль – це добро, а добро – це Бог), ми будемо зневажати Бога. А це недопустимо…
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
