Безлюдне Завалля ледь не щезло

 Відроджують його фактично міські жителі

Село Завалля, що у Млинівському районі, два роки тому ледь не стерли з карти України, бо воно після смерті останніх мешканців стало пусткою. У Торговицькій сільській раді, у структуру якої входить Завалля, уже підготували необхідні законодавчі документи, щоб зняти село з адміністративно-територіального обліку, але, як на диво, воно несподівано почало оживати. Тут поселився один мешканець, затим другий, а нині дихає життям уже десять осель. Більше того, цього року оновлене Завалля має свого першого новонародженого та два фундаменти під будівництво житла молодими сім’ями.

Ожило десять закинутих осель

Два роки тому Анатолій Піголюк із Луцька заповзявся знайти гарну сільську місцину для прожитку. Знайомі люди порадили йому саме Завалля.

– Під час оглядин перше, що мене гарно подивувало, – це природа, – каже Анатолій Піголюк, – особливо садки. Пам’ятаю, в одному з них росли сливки-венгерки, плоди так пообліплювали гілля, що їх було навіть більше, ніж листя. Пригнічувало інше: цією природою не милуються люди, хати стоять пусткою, чагарники повиростали вище дахів… Викупив у власників одну із хат.

А далі за прикладом Піголюка тут поселилася ще одна сім’я, за нею друга. Пішов поголос про те, що Завалля відроджується. Наступного року планують запустити в селі невеличке промислове виробництво, майстри для цього є, бажання також. А поки що головне заняття для селян – праця на землі, яка тут дуже родюча.

– Вирощуємо пшеницю, ячмінь, буряки, городину, – розповідає Анатолій Піголюк. – Посадили шість гектарів картоплі, зібрали щедрий врожай, тож є чим годувати худобу і птицю. Більшість із поселенців – вихідці з міст, вони із селянською роботою змалечку не були знайомі. Але нічого, звикають, втягуються. Головне, що кожен – працелюб. Пригадую слова діда, які для мене стали пророчими. Він був родом звідсіля, із Топілля, що неподалік від Завалля. Колись садовив на коліна свого сина, мого батька, і казав: «Нічого, синку, ми ще захазяйнуємо на своїй землі». Його радянська влада розкуркулила, замість кількох гектарів залишила у власності лише кілька соток землі. Ті поля були десь саме тут. А другий дід загинув он у тому лісі, що підступає до Завалля. Він був у повстанцях, і в одному з боїв, щоб не здатися ворогу, пустив собі кулю в скроню. Отож, я можу впевнено казати, що у виборі мого місця проживання є справді якийсь родинний, праотчий дух.

– Так випало, що в Заваллі поселилося декілька будівельників, – доповнює розмову Федір Стефінів, – серед них і я, за фахом – електрозварник, водночас і штукатур, і муляр, і плиточник. Якщо хтось новий поселяється у Заваллі, то ми, будівельники, збираємося до гурту, толокою допомагає новоселові облаштувати житло.

Перше немовля за чверть століття

Нинішнього року в молодого подружжя Юлії та Анатолія Шалайків, що поселилися в Заваллі, народився син Ілля, який став першим у селі немовлям за чверть століття.

– У нас це вже друга дитина, – радіє мама, – старшому синові Тимофію два роки. Зараз з малими дітьми тимчасово живемо у сусідній Городниці, а в Заваллі, сподіваюся, скоро справимо новосілля в новому будинку. Місце для будівництва вибрали доволі привабливе. Обзавелися там уже господаркою, навіть вирощували полуниці. Мали від них деякий прибуток, який, як і чоловікова зарплата, йде на зведення власного помешкання. Чоловік працює у Луцьку, до якого відстань понад двадцять кілометрів, добиратися до роботи неблизько. Але свого вибору жити у Заваллі ми не змінимо. Бо це дуже гарна місцина, з добрими людьми, які з’їхалися і продовжують з’їжджатися сюди з усіх усюд.

Історично Завалля залишило про себе гарний спогад. Нині ж літопис села триває – уже з новими поселенцями. І з новою надією, що населений пункт більше не доведеться стирати з карти України.

Сергій НОВАК,

Рівненська область

 

 

 

• Нравится
•