Надзвичайна ситуація сталася в переддень Нового року у Велимчому, що на Ратнівщині. Затятий рибалка Петро М., який би, здавалось, добре повинен знати, що ламкий лід небезпечний для життя – та все ж пішов на озеро порибалити. Для особистої безпеки поприв’язував до чобіт невеличкі дощечки й ними пішов по льоду. Але лід був занадто тонким і ті дощечки не допомогли – молодий чоловік посеред озера, метрів 170 від берега, провалився.
Добре, що не пішов під лід. Відразу ж став кликати людей на поміч, а разом з тим й сам намагався вибратися з води, знявши з себе чоботи. Найперше почули його крик дві жіночки, які й собі загаласували і стали кликати людей, які позбігалися швидко, прихопивши, кому що на думку спало: вірьовки, дошки, сокири. Найперше, що впало в очі – човен, тож стали бити-рубати лід. Пробили льоду лише метрів десять і зрозуміли, що не встигнуть, дуже довго. А тоді хтось надумав добиратися на дошках. Спробували – вийшло. Найбільш сміливим виявився Іван Солов’янчук, сусід потерпілого, батько чотирьох малолітніх дітей. Він без вагань і роздумів першим кинувся на поміч. Став однією ногою на дошку, іншою відпирався і поїхав. Слідом за ним, метрів через десять, таким же способом поїхав Олександр Сас, батько двох дітей, староста храму. Вони удвох, склавши до купи кілька мотузок витягли Петра на лід. А далі уже його тягли усі, хто зачепився за мотузок. Метрів за сто від берега Петро знову провалився у воду і випустив із рук рятівну мотузку. Після другої спроби Петро обв’язався нею, і, нарешті, його дотягли до берега. Там уже чекала «швидка допомога», люди з теплими ковдрами.
Петра доставили у центральну районну лікарню, у відділення інтенсивної терапії. На щастя, він живий і здоровий.
Comments: |