Усі діти Васильчуків народилися першого січня
Хлопці у колгоспі жартували: як так чоловік зумів!
У 60-х роках село Темирівці Галицького району гуло від незвичайних новин – в Олексія та Олени Васильчуків усі троє дітей народилися 1 січня. Найстарший, Василь – 1959 року, найменша, Ольга – рівно за десять літ, а середульша, Світлана, прийшла на світ саме під бій курантів – о дванадцятій ночі 1 січня 1962 року!
У хуртовину пішки йшла у пологовий
Як так сталося, Васильчуки, хоч їм обом уже по вісімдесят, і досі гадки не мають. Зачувши, що їхні діти народилися першого січня, дивувалися усі. І родичі, і незнайомі люди, і навіть лікарі. Коли тітка Олена виробляла документи на пенсію, інспектор кілька разів перевіряла їх: не вірила, що всі три дитини народилися першого січня. Найбільше дивувалися вчителі, коли діти пішли до школи. Все допитувалися: «Що таке? Може, хто знайомий був, що так записав?»
– А я й сама не знаю, як так вийшло, – сміється бабця Олена. – Хлопці завжди жартували, як так Олексій зумів. Мусив могоричі в колгоспі ставити, аякже! Ми то самі навесні роджені: я 4 березня, чоловік – 22 травня.
Васильчуки розписалися 25 січня 1958 року, а весілля відгуляли 9 лютого. Коли настав час народжувати першу дитину, за вікном крутила така віхола, що світу не було видно. Чоловік замотав молоду дружину у коц, поклав на сани і кіньми повіз у сусіднє село Блюдники.
– У лікарні від понеділка вечора я сі мордувала аж до середи – шоста година ранку була, – згадує бабця Олена (треба сказати, що пам’ятає все до подробиць: і дати, й імена медиків). – Лікар пішов тамка справляти Новий рік, а Галя, акушерка, біля мене лишилася. Пройшло трохи часу, закликали лікаря Богдана. Він як подивився, і каже: «Ану, грійте чай!» А то ж не так, як тепер. Розпалюють піч, нагріли води, два стакани чаю дали, я випила. Лікар взяв мене на руки і витиснув дитину. Каже: «Маєш солдата! Маєш солдата!» Так народила Василя.
Другу дитину, дочку Світлану, Олена Васильчук виношувала тяжко, бо медики сподівалися на двійню. Цілий день крутила хуртовина, та мусила пішки йти до Блюдників – не було ніякого транспорту. А вже звідти, бо лікарі поїхали в Івано-Франківськ до родини, кіньми її завезли до Галича.
– Чи то мене зателепало, що йшла пішки, а тамка везли саньми, бо зі Світланою то якось живо було, – розповідає бабця Олена. – Акушерка пішла стрічати Новий рік, каже, що то нічо не буде. Зі мною лишилася молоденька дівчина. А мені приспічило родити. Кажу їй: «Йой, щось болить. Де Ганна Петрівна?» А вона каже: «В трубці».
Отак акушерка, яка пологи бачила кілька разів у житті, по телефону допитувалася в досвідченої медички, що робити. І рівно о дванадцятій ночі першого січня на світ з’явилася донька Світлана.
Магічні новорічні числа «крутяться» в родині
Коли прийшов час народжувати втретє, жартує бабця Олена, відчувала: то буде знову першого січня. Коли чоловік кіньми привіз її у лікарню, медики, побачивши знайому породіллю, розсміялися. І знову у новорічну ніч в сім’ї Васильчуків було поповнення – дочка Ольга.
Коли діти підросли, святкували свої дні народження разом. І тепер теж з’їжджаються у батьківську хату – і на Новий рік, і на Різдво. Світлана та Ольга живуть у Франківську, Василь – у селі Блюдники. Подарували батькам шістьох внуків і двох правнуків.
На завершення нашої розмови бабця Олена дивує знову. Виявляється, магічні новорічні числа «крутяться» в її родині. Брат Олекса народився теж першого січня, а донька Світлани – 29 грудня.
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
