Оперні співаки з однієї родини

Михайло Дуда з Прикарпаття підкорював європейські сцени, а його сестра Павлина пропагувала українську пісню у сибірських таборах

Михайла Дуду в селі Верхня Калуського району Івано-Франківської області не інакше як «героїчний тенор» й не називають. Адже їх прославлений земляк не тільки мав талант до співу, але й у 1915 році поповнив лави Українських січових стрільців, воював у сотні Першого куреня смерті під Львовом, двічі був поранений, потрапив у полон до поляків, але втік звідти і дістався до Чехії. А вже згодом йому відкрилися сцени Європи…

Секретар сільської ради Марія Дуда також належить до прославленого роду. Каже, що в селі і зараз багато хто гарно співає:

– Я сама родом не звідси, а от мій чоловік – кровний Дуда, – каже Марія Іванівна. – Тож і донька має хист до співів та музики, викладає у музичній школі. Внуки також закохані в музику. Мабуть, десь з генами їм ця любов передається.

Сам Михайло Дуда був невисокого зросту, однак міцним, як атлет. Його голос дзвенів з надзвичайною силою і заповнював найменший куточок концертної зали. Ті, хто був з ним знайомий, у своїх спогадах передають: «Деякі німецькі критики порівнювали його зі славетним Карузо». Михайло був досить освіченою людиною – знав польську, чеську, російську, італійську, німецьку, навчався спочатку у Станіславській українській класичній гімназії. Як пісні, так і арії завжди співав мовами оригіналу, чим дуже радував публіку. Де б не був, не забував і про українську пісню, популяризував її у всьому світі.

Потрапивши до Чехії, закінчив гірничу школу і працював на шахті. Коли 1929 року переїхав до Праги, брав уроки у відомих педагогів. Тож згодом вирішив присвятити себе виключно вокальному мистецтву. Спочатку співав на сценах Чехії, згодом Галичини, Волині. 1938 року виїхав до Австрії, де виступав з концертами у Відні (підкорив навіть найкращу залу, так звану «Золоту»). Згодом його виступи збирали чималі аудиторії у Німеччині, Греції, Данії, Норвегії, Болгарії, Румунії. І завше звучала українська пісня!

З Німеччини, де жив, згодом переїхав до Америки, у Філадельфію. Там у 1958 році відкрив свою школу «Студія сольного співу». Та будучи далеко від рідного дому, славетний тенор дуже сумував за Україною і Австрією. Помер 1962 року.

А от Павлина (Дуда) Криницька померла 2005 року. Сестра героїчного тенора народилася 1922 року. Закінчила Вищий музичний інститут імені Лисенка і Львівську консерваторію. Та через родинні зв’язки з ОУН-УПА у 1947-48 роках двічі була арештована владою. Відбувала покарання у Челябінській області (Росія). У таборах вона пробула аж до 1956 року. Але навіть там співала, брала участь у концертах, пропагуючи і українську пісню, і музику. Коли повернулася із заслання, продовжила навчання у Львівській консерваторії, після закінчення якої була викладачем сольного співу цього ж навчального музичного закладу, брала участь у концертах.

А от ще один брат Павлини та Михайла – Петро, член юнацтва ОУН, діяч ОУН-УПА, мав ступінь хорунжого, загинув в бою з чекістами 1948 року.

Завідувачка бібліотеки Надія Іващишин також зі славного роду Дудів. Вона каже, що жителі населеного пункту гордяться вихідцями із села Верхня. Тож у читальні зібрано чимало матеріалів про співучих земляків.

Марія ДУБУК,

Івано-Франківська область

Фото автора

 

 

 

 

• Нравится
•