«Гнівайся, але не гріши»
Ці слова з Євангелія викликають у декого подив. Щоб зрозуміти, коли гнів є гріхом, а коли ні, краще звернутися до тлумачень святих отців. Покійний старець Паїсій Святогорець ось як пояснює євангельські слова.
Чистий гнів – це сила душі. Якщо від природи смиренній людині ця властивість її характеру допомагає у духовному вдосконаленні, то гнівливій удвічі більше користі від сили, що є в її характері, тільки б вона цю силу гніву використовувала проти пристрастей і лукавого. Якщо не користуватися цією силою правильно, то нею скористається диявол. Коли людина від природи м’яка і не намагається набути мужності, то не буде здатною на великі справи. А гнівлива, якщо зважиться на щось велике і спрямує свій гнів проти зла, то, вважай, справу зроблено. Тому висот у духовному житті досягають люди, у яких є іскорка дивакуватості. Спочатку вони гніваються на інших, потім, якщо будуть подвизатися (праця на собою – авт.), стануть гніватися на тангалашку (так старець називав диявола – авт.), а насамкінець приходять до того, що гніваються тільки на свою ветху людину. Тому намагайся спрямовувати гнів тільки на тангалашку і на свої пристрасті. Є праведний, священний гнів. Пророк Мойсей тримав у руках скрижалі із заповідями, але коли побачив, що ізраїльтяни приносять жертву золотому тельцю, у священному гніві кинув їх на землю і розбив. Людина духовна може розсердитися, обуритися, закричати, але мати на це серйозний духовний привід. Всередині у неї немає зла, тож й іншим вона зла не заподіює. «Гніваючись, не грішіть», – чи не так каже пророк Давид?
Гріховно, коли гніваєшся, бо думаєш, що завжди винні інші. Гнів виникає тому, що ти приймаєш щодо інших помисли, які приходять зліва. Якщо прийматимеш помисли, що приходять справа, то не будеш звертати уваги на те, що тобі сказали і як сказали. Братимеш відповідальність на себе.
Якщо у тобі є прихована гордість, будь обережний, адже гнів несе в собі самовиправдання, нетерпіння, зухвалість. Щоб у людини був мир, вона повинна і внутрішньо бути правильно зорієнтованою. Тоді відходять гнів, тривога і входить мир Божий. А коли настає душевний спокій, то він знищує чад гніву: душевні очі очищаються, і людина починає бачити ясно.
Підготувала Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
