Майдан стоїть і бореться
Тут, у Києві, одразу згадуються слова командувача УПА Романа Шухевича, який говорив, що «усі ми свідомі того, що загинемо, але я вірю, що ми станемо тим добрим добривом, якого потребує українська земля, на якому підніметься нова генерація, яка збудує вільну Україну». Його слова збуваються. Хто міг подумати, що гасло «Слава Україні! Героям слава!» залунає від Карпат до Донбасу… Представники нашої газети постійно перебувають на Майдані. Працюють волонтерами, беруть участь у протестах. Звідти передають свіжі новини.
Людської сили тут небагато…
…Світанок на Євромайдані у понеділок розпочався спокійно і мирно. Обнесений барикадами і заставлений палатками, він лише прокидається. За підписами на них легко зрозуміти, що тут представлено багато регіонів України. Чергові підтримують вогонь у бочках, які стоять по всьому майдану, хтось гріється біля них, посьорбуючи гарячий чай. Десь о пів на восьму ранку рупором кличуть охочих іти до Генеральної прокуратури. Збирається не більше семидесяти людей з прапорами.
Перша, з ким познайомилася, – киянка Тетяна. Вона після побиття майданівців приходить сюди щоранку. Каже, що Янукович уже дістав до печінок, і нема чого сидіти в квартирі і слухати усю ту брехню. Треба щось робити! І додає, що таких, як вона, тут багато. Згодом переконуюся: дійсно киян на Майдані в основному представляють пенсіонери. Студентів значно менше, ніж було раніше.
Головуючий колони розповідає, як поводитися біля прокуратури, яким чином лягати на землю, аби висловити свій протест. Мітингуючі вимагають звільнити ув’язнених людей.
Тут теж є добровольці, котрі чергують цілу ніч, підтримуючи вогонь у двох бочках. Знову ж таки, один з них, киянин-пенсіонер, колишній військовий, каже, що міг би стояти з «януковичами» і за те отримати гроші, але терпіти сьогоднішню владу неможливо. Тому тут він безплатно, бо хоче, щоб Україна стала нормальною державою.
Вдень Будинок профспілок і Київська держадміністрація справді нагадує Смольний – тут усе вирує. Працює кухня, медпункт, люди збираються і розподіляють поміж собою завдання. Але стає очевидно: тих, хто залишився на Євромайдані, мало, аби ставити владі ультиматуми. Мільйонним вічем по неділях серйозні кроки зробити важко. Аби тут щоденно перебувало хоча б сто тисяч людей, тоді ситуація виглядала б зовсім по-іншому. Тож не дивно, що вже по обіді у понеділок «Беркут» так швидко і легко очистив заблокований «урядовий район».
…Зате надзвичайна сила волі і духу
Однак вражає настрій і дух тих, хто підтримує цей Євромайдан. Адже це біля телевізора здається, що там просто співають, стоять на площі і кричать гасла. Насправді це надзвичайно важка, виснажлива праця. Провести дві ночі у спартанських умовах – це треба мати силу волі, а тут багато таких, хто по п’ять і більше діб чекає, поки прибуде заміна. Ці люди готові стояти до останнього, їх ніщо не лякає. Тут на Майдані страху нема зовсім, навіть коли говорять, що сюди направили «Беркут».
Складається враження, що наші політики-лідери налякані більше за людей. Хоча їх можна зрозуміти, адже влада непередбачувана, і майданівці бояться, аби їх згодом не звинуватили у пролитій крові. Народні депутати жодних коментарів давати не хочуть – так пояснюють мені колеги у прес-центрі. Все-таки пробую поговорити з Іриною Геращенко. Проте як тільки вона почула запитання стосовно плану дій надалі, одразу відскакує від диктофона, як обпечена.
Того дня Яценюк з Кличком перервали обідню прес-конференцію з батьками ув’язнених і зі своїми переляканими обличчями сказали, що метро зупинено, Майдан оточують внутрішні війська і «Беркут». Журналістів попросили вийти на вулицю, аби висвітлювати усі події. На сцені зібралися священики і почалася спільна молитва… Люди готові до всього, їх навіть не злякало повідомлення, що сюди підтягують водомети. Готові боронити свої права і стояти до останнього, групуються і підходять до барикад.
Цей Майдан відрізняється від Майдану-2004 саме тим, що він організований народом, а не владою. Політики приєдналися пізніше, але виглядають безпорадними. Як відчувається, що Україні не вистачає лідера! Усі розуміють, що Юля Тимошенко такий момент використала б по-іншому і багато що могла б змінити. Недарма Янукович боїться випустити її з тюрми. Кияни зараз більше надають перевагу Петрові Порошенку, його сміливості та виваженості. Він єдиний з багатих людей, незважаючи на великі ризики, не побоявся відверто виступити проти режиму Януковича. І ще майданівці просто захоплені силою волі та духу Руслани, яка, кажуть, на Євромайдані фактично живе.
Та найбільше тішить те, що люди самі готові виборювати свої права і свободи. Їх усе більше й більше, і не лише із західних регіонів – тут чимало людей зі східних областей, де тиск на мітингуючих неймовірний. Розмовляти того дня довелося з багатьма і від жодного не почула, що хтось сюди прибув за чийсь кошт – усі їдуть за власні гроші. Більше того, люди роблять чималі пожертви, передають продукти, речі.
У вівторок відбулася прес-конференція керівників опозиції. Вони закликали людей долучитися до протестів, бо інакше українці стануть кріпаками нинішньої влади або Москви.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Київ-Луцьк
| Comments: |
