Анатолій Гриценко, народний депутат України: «Ситуацію контролюю постійно. З початку і до сьогоднішнього моменту усі частини і з’єднання Збройних сил – у місцях постійної дислокації. Жодного наказу – про передислокацію, тим більше застосування проти Майдану. Єдине, що зроблено у Збройних силах (і це правильно) – посилено охорону військових об’єктів, аби унеможливити напади з метою заволодіння зброєю. Інша ситуація у внутрішніх військах МВС. Там набагато складніше і небезпечніше. Все, що там планується і робиться, ми також знаємо. Комусь потім тюрма на старість знахідка буде...»
Кость Бондаренко, політолог: «Ситуація, що склалася в Україні протягом останніх десяти днів, дивує тим, наскільки влада почувається безпечно і наскільки Віктор Янукович забув про інстинкт самозбереження. Логіка подій підказує, що в ніч з 29 на 30 листопада мала місце точка неповернення для Віктора Януковича… Хто стоїть за цим? Кому це вигідно? Не маю сумніву, що мета була – після Вільнюса остаточно показати світу Україну, яка стала залежною та авторитарною і де питання треба вирішувати вже не у Києві, а у столиці північніше. Через кого і як це було зроблено – не знаю. Але впевнений, що покарання має бути таким, щоб ніхто більше не смів навіть подумати про повторення подібного побоїща».
Юрій Луценко, український політик: «Насправді сьогодні тут відбувається те, що ми з вами не завершили у 1991 та 2004 роках. Сьогодні тут конає Українська Радянська Соціалістична Республіка. Це – її похорон. Сьогодні закінчується ера пострадянського «совка». Того радянського барака, який перефарбували у жовто-блакитний колір і намагалися видати за справді Незалежну Україну. Але не про таку Україну мріяли ті мільйони людей, які голосували за неї 1 грудня 1991 року».
Хотілося б вірити у ці прогнози, але поки що рано.
Comments: |