Дев’ятикласник з рівного запатентував пристрій, який може допомогти у лікуванні раку
За цю розробку для отримання вуглецевих наноструктур 15-річному учневі Рівненської української гімназії Іванові Остапіну вручили премію Міжнародного фонду сприяння інвестиціям. А ще грошову винагороду – 7600 гривень. Приємно, що у наш прагматичний час підростають і такі діти, які мріють чогось досягти в науці, незважаючи на те, що державники наукою не переймаються.
Мотузка з наноматеріалів витримує 20 тонн
Іван Остапін одразу наголошує: пристрій придуманий ним не для лікування раку, а для створення вуглецевих наноструктур, які можна застосовувати, лікуючи онкохворих. Такий метод дозволить відмовитися від шкідливої для організму хіміотерапії. А ще додає: без допомоги наукового керівника Ярослава Борового, з яким співпрацює у Малій академії наук, таких результатів не отримав би.
– На негативні та позитивні електроди подають електричну напругу, внаслідок чого у зоні електродуги утворюються наноструктури, – розповідає про свій прилад Іван. – Принцип роботи такий: реактор заповнюється етиловим спиртом, через який проводиться струм, що призводить до явища електроерозії. Далі отримана рідина промивається, і з неї отримують ті самі вуглецеві наноструктури. Призначений він поки що для синтезу невеликої їх кількості, які можна використовувати у лабораторіях чи наукових установах для проведення експериментів. А для випуску потужної розробки необхідні не так гроші, як умови – висока напруга і температура.
Винахід школяра – це ноу-хау в технічній революції, вважають науковці. Адже майбутнє саме за наноматеріалами. Нові технології з використанням наноструктур дозволять зменшити вагу матеріалів, але значно збільшити їхню міцність. Їх можна використовувати як в енергетиці та промисловості, так і в медицині під час лікування раку та проведення кардіологічних операцій.
– Використання нанопорошків, введення закисів заліза в пухлину, а потім її розігрів у електромагнітному полі дозволяють локально підвищити температуру в ділянці ракової пухлини, – пояснює учень. – Внаслідок високої температури пухлина гине.
Цікаво, що мотузка, виготовлена з наноматеріалів, може витримати до 20 тонн.
З дитинства дивував батьків знаннями
– Іван мав дуже хорошу пам’ять. А коли допитувався про щось у тата, той чітко, без сюсюкань, усе пояснював, – розповідає його мама Тетяна Іванівна. – Добре запам’ятала, коли йому було три роки, ми поставили бойлер. Ну, і він, як завжди, розпитав у тата, що то таке. А через декілька днів підійшов до мене і запитує: «Хочеш, розкажу, як працює боєр?» Слова «бойлер» не міг навіть вимовити. Коли він переказав усе детально, використовуючи усю ту термінологію, ми були шоковані. Після цього купили Вані дитячу оксфордську енциклопедію. Чоловік навіть забороняв дивитися деякі передачі на каналі «Дискавері», наприклад, коли там йшлося про віруси, щоб це якось негативно не вплинуло на психіку сина. Згодом тато приніс йому книгу з електроніки, паяльник, бо сам не мав багато часу з ним займатися. А у восьмому класі знайомі підказали відправити Ваню до Малої академії наук, мовляв, там йому буде цікаво. Ярослав Анатолійович Боровий йому одразу сподобався, але син не був впевнений, що він щось зможе придумати чи винайти.
Та, як бачимо, через рік Іван показав дуже хороші знання як з хімії, так і з фізики. Після закінчення школи хлопець хоче вступити до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на інженерно-фізичний факультет. З деканом Петром Івановичем Лободою рівненський школяр уже знайомий, завдяки своїм науковим захопленням. Сподіваємось, що ім’я Івана Остапіна за декілька років стане відомим не лише в Україні, а й поза її кордонами.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Рівне
Фото автора
| Comments: |
