У майстерні ремонту взуття створив музей старожитностей
Олександр НИЧИПОРУК
В оригінальний спосіб облаштував свою майстерню із ремонту взуття рівненський майстер Олександр Ничипорук. Колекціонер створив у чоботарні… музей старожитностей. Чоловік розповідає, до його майстерні відвідувачі заходять не лише мешти поремонтувати, а й послухати цікаві розповіді про походження того чи іншого експонату.
Колекціонуванням Олександр Ничипорук захоплюється вже багато років. Збирає монети, значки, статуетки, старовинні предмети побуту… Ідея ж створити у ремонтній музей прийшла десять років тому. Коли, власне, й відкривав заклад.
– Мені дуже подобається, коли кафе чи ресторани облаштовують у старовинному стилі, – розповідає майстер. – Подумав, що гарно було б створити подібне у ремонтній майстерні. Тим паче, що у Рівному такого немає. Перші експонати привіз сюди від родичів із села. Дещо принесли клієнти, аби не викидати. Щось купив за символічну ціну. Деякі експонати «пожертвували» дружинині колеги по роботі.
Чимало раритетів у колекції Олександра Ничипорука стосуються безпосередньо взуттєвої справи. У музеї-майстерні можна побачити і поліські постоли, і російські лапті, і лико для них. Є також взуття з автомобільних шин.
– Калоші з шин чоловіки носили у повоєнний період, – вправно ремонтуючи черевика, розповідає чоботар. – Аби таке взути, обмотували ногу соломою та онучами, тож не дивно, що воно дуже великого розміру. Є у мене й німецький набір інструментів для ремонту шкіряного взуття: амбус, фумель, геленочник...
Мають місце у колекції майстра й інші знаряддя праці. Чимало з них стосуються переробки льону (веретена, рублі, гребені, моталки та інші). А що вже тут різних прасок, годинників та керосинових ламп, й порахувати важко. Словом, тут можна побачити предмети ужитку від кам’яного віку й до радянських часів. Усі експонати акуратно посортовані на поличках відповідно до свого періоду.
– Гарним помічником у цій справі залишається дружина, – пишається Олександр Ничипорук. – Багато інформації про наявні у нас предмети знаходимо в Інтернеті. Якось до майстерні принесли колишнє колесо від воза, стало цікаво, як же його роблять – і таки знайшли інструкцію. Виявляється, це досить складна справа. Знайомі жартують, що ми вже можемо працювати екскурсоводами у справжньому музеї.
Марія МАРТИНЮК,
м. Рівне
Фото автора
| Comments: |
