З гусей отримують не тільки якісне м’ясо
Але й добротний пух для подушок
На Волині, де багато озер, річок та ставочків, здавна заведено в індивідуальних господарствах утримувати гусей. У селі Арсеновичі Ковельського району чи не у кожній хаті розводять цю птицю. І не дивно, адже поряд річка Стохід, на берегах якої росте багато трави. А це – основний корм для водоплавних.
Надія Сахнюк тільки-но прийшла в Арсеновичі за невістку, одразу почала розводити гусей.
– Адже їх утримувала моя мати, і ми, малі діти, були гусячими пастухами, – розповідає Надія Миколаївна. – При Союзі селяни могли обробляти тільки 25 соток землі, тож збіжжям птицю не балували. В основному годували її буряками, виганяли пастися на лужок. А от зараз, коли землі в користування бери скільки хочеш, і худібка, і птиця розкошують. Є і збіжжя, і буряки, і морква.
Пані Надія каже, що гуска – добра мати, і за сезон вона може висидіти до десяти-дванадцяти гусенят. А щоб розвести велике пташине стадо з п’ятдесяти особин, кожній господині доводиться садити на яйця по кілька гусок.
– При радянській владі ми тих гусей і не їли: везли на базар, щоб продати і отримати гроші. Адже з чоловіком виховували п’ятьох дітей, треба було і одяг купити, і щось для хати. А тепер легше жити. Тож гусяче м’ясо входить до раціону харчування кожної селянської родини. Дітям та внукам теж даємо по гусочці, – зізнається Надія Миколаївна.
А ще в Арсеновичах у кожній хаті з пуху птиці роблять подушки. Люди розповідають, що найбільш якісні вони саме з гусячого (качиний жирний, курячий важкий). Взимку селяни користуються великими метровими подушками, як кажуть, щоб вигріти спину. На літо – меншими. А старі… спалюють. Адже пуху в індивідуальних господарствах вистачає. Не забувають дороги у це село і заготівельники пір’я. За кілограм платять селянам по 70-80 гривень.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
