Кому поставили пам’ятник у Луцьку?
Кажуть люди: «Якийсь дядько не підписаний»
Прогулюючись у Луцьку пішохідною вулицею імені Лесі Українки, побачила, як біля нового пам’ятника із замисленим виглядом стояло дві дівчини. Одна з них обійшла навколо цієї скульптури кілька разів, шукаючи хоч якийсь підпис, і нарешті вигукнула: «Я не знаю, що це за дядько! Таблички нема!»
Скульптура у луцькому сквері
«Дядько», якого скульптори зобразили за маленьким круглим столиком з філіжанкою кави, й справді «безіменний». Попервах, одразу після встановлення, цей пам’ятник спричинив гучний скандал. Бо у бронзовому чоловікові у капелюсі деякі люди стали впізнавати поета-шістдесятника лучанина Костя Шишка, якого вже давно немає на цьому світі. Тим більше, Благодійний фонд Ігоря Палиці ще на початку літа оголосив конкурс на кращий проект пам’ятника цьому поетові. Коли ще не було оголошено підсумків, 24 серпня міська влада на тому ж місці, яке нібито обіцяла під пам’ятник Шишку, урочисто відкрила свою статую. Одразу ж активізувалися митці Луцька з акцією протесту. Художники, архітектори і скульптори зібралися разом і дружно почали сварити того, хто зобразив Шишка так непрофесійно, називали все це профанацією, рівнем третього курсу художнього училища і аматорщиною.
Дебати і сварки серед митців тривали доти, доки слово не взяв перший заступник луцького міського голови Святослав Кравчук. Він заявив, що скульптура у сквері на розі вулиці Лесі Українки та Кривого Валу – зовсім не пам’ятник Костю Шишку, а звичайна «паркова композиція, яка уособлює людину-інтелігента». Мовляв, у радянський час неподалік цього місця було популярне кафе «Лакомка», де часто збиралися інтелігенти міста. Оскільки журналістів, письменників та поетів можна було побачити там саме в такому вигляді: за чашкою кави і блокнотиком чи записником – пам’ятник символізує ті «тусовки».
…Коли фотографувала цю «паркову композицію», до мене звернулося відразу кілька людей із запитанням: кому пам’ятник? «Нікому», – кажу. Бо як іще пояснити? Як не крути, а скульптуру таки годилося б хоч якось підписати. Це ж не якийсь там відомий зі шкільних років колоритний персонаж на кшталт бравого вояка Швейка. А то так і казатимуть: «Давай зустрінемося біля дядька у капелюсі»…
Мирослава КОСЬМІНА,
м. Луцьк
Фото автора
| Comments: |
