Винесли вирок матері, яка закопала новонароджену доньку

За спробу вбивства жінку засудили до трьох років в’язниці

Нещодавно суд виніс вирок жительці села Городище Березнівського району Інні Гурин. За спробу вбивства своєї новонародженої дитини 32-річну жінку засудили до трьох років та трьох місяців позбавлення волі. Дитину, яка дивом залишилася живою, забрав на виховання рідний брат засудженої. Кілька днів тому маленька Вікторія відсвяткувала свій другий день народження.

У Городище Інна Гурин переїхала із сусіднього села Вітковичі, коли вийшла заміж. Одразу ж зажила в селі недоброї слави: пиячили з чоловіком на пару, збирали в домі сумнівних товаришів, а жінка, кажуть, ще й секс-послуги надавала. За роки спільного життя у подружжя народилося восьмеро дітей, проте жодне не проживало з ними. Двоє померли маленькими, одного хлопчика забрав батько-архітектор з Вінниці. Нібито заможна родина не могла мати власних дітей, а Інна погодилася стати для них сурогатною матір’ю. П’ятеро інших проживають у прийомних родинах, адже через неналежне виховання тата з мамою позбавили батьківських прав.

Те, що Інна Гурин чекає дев’яту дитину, знали лише родичі. Сусіди розповідають, за пишними формами жінки важко було розгледіти вагітність. На обліку в акушера-гінеколога майбутня породілля також не стояла. Звістка, що вночі жінка народила дівчинку, миттю облетіла село, а за кілька годин від цієї новини здригнулася чи не вся країна.

Залишила дитину у післяпологовій рідині, а потім закопала

Напередодні пологів Інна дві доби пиячила з братом та сусідом. Вгамувавши біль у животі оковитою, жінка лягла спати, а близько четвертої години ранку у неї почалися перейми. Пологи прийняв нетверезий брат. Породілля кухонним ножем перерізала дитинці пуповину і, діждавшись, коли мала перестане плакати, поклала її у тазик з післяпологовою рідиною. Близько сьомої години ранку горе-мати загорнула новонароджену в шматок тканини та закопала на подвір’ї перед будинком. Після цього пішла до сусідів і розповіла, що цієї ночі вона народила мертву дівчинку.

– Я зранку поралася на вулиці, аж бачу – хитаючись, йде закривавлена по пояс Інна, – пригадує сусідка навпроти. – Стала розпитувати, що сталося. Звертатися до лікарні вона навідріз відмовлялася. Тоді я дала Інні теплої води й відправила додому митися. Сама тим часом подзвонила у лікарню.

На виклик лікарі приїхали разом з правоохоронцями. Медики забрали Інну Гурин до лікарні, а міліціонери стали розкопувати дівчинку. У те, що маля залишатиметься живим, провівши вісім годин під десятисантиметровим шаром грунту, вже ніхто не вірив.

– Експерт оглядав місце злочину, коли під землею щось хникнуло, – пригадує старший слідчий Березнівського райвідділу міліції Василь Дячук. – Від несподіванки ми поторопіли, стали розгрібати грунт – дитинка заплакала. У жилах холонула кров, руки тремтіли… Дівчинка була живою. Ми швиденько її помили, замотали в пелюшки, і начальник райвідділу повіз маленьку до лікарні. Про виклик швидкої у той момент ніхто навіть не думав, кожна секунда була на вагу золота. Земля, якою горе-матір прикопала доньку, була перемішана з попелом, тож не сильно здавлювала дівчинці груди, вона могла дихати.

Проти Інни Гурин порушили кримінальну справу за статтею 117 Кримінального кодексу України (умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини) й автоматично позбавили батьківських прав. На щастя, у дитинки не було жодних ускладнень, тож за кілька днів її виписали з лікарні. Дівчинку одразу вдочерив рідний брат підсудної Віктор Рабчун з дружиною Наталією Покорською, які мешкають у Вітковичах. Жінка зізнається, хотіла забрати дитину відтоді, як дізналася, що чоловікова сестра вкотре вагітна. Нині у цій родині виховується шестеро дітей: двоє рідних, два брати та сестра Віктора (забрали їх після смерті свекрухи) і Вікторія, яку прийомні батьки звуть Перемогою.

Просила суд не карати суворо та не ламати долю

Під час досудового слідства Інна Гурин кілька разів змінювала свої свідчення. Підозрювана визнавала свою вину, проте заперечувала, що мала намір вбити дитину. Стверджувала, що дівчинка була бажаною, адже нагадувала про покійного чоловіка, який втопився за кілька місяців до народження малої. Запевняла, закопала доньку лише тому, що вважала мертвою. Розгляд цієї справи тривав майже два роки. Влітку Березнівський районний суд засудив Інну до чотирьох років позбавлення волі з урахуванням терміну, який підозрювана провела у слідчому ізоляторі.

Тоді на судове засідання підсудна прийшла у повній «бойовій» готовності – з зачіскою та нафарбованими очима. Виголошуючи своє останнє слово, просила суд не карати суворо, аби не ламати її долю. Додала, що щиро розкаюється у скоєному. Щойно колегія суддів відправилася до нарадчої кімнати, Інна стала фліртувати з конвоїрами, розповідала, як «з дівчатами» у СІЗО роблять маски з кави на обличчя. Ніби між іншим запитала про доньку, яку ледь не вбила. Чекаючи вердикту, Гурин до останнього вірила, що із зали суду її відпустять додому. Коли ж головуючий суддя почав зачитувати вирок – залилася сльозами, обіцяла взятися за розум.

Прокуратура, вважаючи таке покарання занадто суворим, подала апеляцію. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області термін ув’язнення Інні Гурин зменшили до трьох років і трьох місяців з урахуванням двох років, проведених у СІЗО.

«Не хочемо, щоб Віка спілкувалася з такою матір’ю»

За кілька днів після вердикту Вікторії виповнилося два рочки. Привітати маленьку Перемогу з днем народження прийшов і її рятівник-міліціонер. Наталія зізнається, Василь Дячук є частим гостем у їхньому домі, мала його дуже любить.

– Коли Вікторія виросте, ми розкажемо їй цю історію – вона має право знати, – каже Наталія Покорська. – Тоді нехай вирішує, хоче вона спілкуватися з такою мамою чи ні. Особисто ми проти, аби Інна бачилася з дівчинкою. Віка – наша донька, а справжня мати не та, що народила, а яка вклала душу. Навряд чи в’язниця навчить Інну розуму. Боюся, що вийшовши на волю, вона знову візьметься за старе.

Марія МАРТИНЮК,

Рівненська область

 

 

 

 

 

• Нравится
•