Пече торти для родини… 93-річна бабця

А колись своїми солодощами вгощала на весіллі польських панів

Зізнаюсь, ми були вражені, почувши, що 93-річна бабця пече торти. І не звичайні пляцки-перемазанці, а справжні кондитерські «родзинки»! «Обов’язково напишіть добре слово про нашу тьотю Женю, її життя доволі непросте», – попросили в селі Дерно Ківерцівського району.

Євгенія Дем’яненко, якій у січні виповниться 93 роки, приємно здивувала своїм оптимізмом та світлим розумом. Достеменно пам’ятає життя і за Польщі, і під час війни, коли довелося переховуватися з маленькою дочкою. І добре знає теперішнє – що у Рівному внучка працює заступником головного бухгалтера на заводі, а правнучка вчиться у двох вузах.

Євгенія Іванівна тутешня, із села Дерно. Працювала, як каже, «сімнадцять років і сім місяців» кондитером, представляла на виставках в районі та області свою випічку: торти, рогалики, тістечка, булочки. Згодом трудилася у заготконторі. А так усе життя була «домашнім поваром», кликали її за весільну господиню у Ковель, Брест і, звісно ж, у своє село. «Немає в Дерно хати, де б я не була за хазяйку», – сміється бабця. А колись навіть пекла солодощі на весілля польського пана. У 19 років вийшла заміж у село Гуменники на Рівненщині. Якось свекор сказав, що у гості прийде пані, у якої він працював кучером на кареті, тож щоб приготувалися як годиться.

– Я угостила пані Дідічку своїм медовиком і бісквітом, вони їй дуже сподобалися, – пригадує Євгенія Іванівна, після інсульту їй важко говорити. – А за півроку вона женила сина, мали приїхати гості з Варшави. У маєнтку був повар. Пані мене розхвалила і сказала йому, щоб я допомогла готувати на весілля. Там навчилася фарширувати рибу, здирати шкірку з курки, індика і цілими фарширувати.

І нам стало цікаво, чи пам’ятає бабця рецепт того бісквіта, яким так подивувала польську пані. «Чом ні?» – дивується старенька, і скоромовкою, не задумуючись, переказує складники торта. Отож. Для тіста потрібно сім яєць, склянка цукру, склянка борошна, столова ложка крохмалю. Білки збити з цукром, потрошки його додаючи, потім з’єднати з жовтками. Борошно розмішати з крохмалем, і можна ще додати півложечки негашеної соди.

– А крем я збивала з масла, цукру і спеціального порошку, який був за Польщі (міркуємо, що то, певно, згущувач – авт.). Дуже добрий бісквіт, такий пушистий, – каже Євгенія Іванівна. – Його навчила мене мама, вона любила пекти.

А тепер бабця передає рідним та знайомим свої рецепти – і сучасні, і старовинні. Що цікаво, крім кулінарних зошитів, яких у неї стоси, є багато номерів журналу «Люблю готовить», котрий раніше передплачувала або купувала.

Євгенія Іванівна живе сама, єдина дочка померла. При згадці про неї у бабці навертаються сльози, та тільки мова заходить про онуків і правнуків, відразу веселішає. Каже, що її постійно навідують, а вона, якщо почувається непогано, обов’язково їм щось напече.

– Якщо одрічуться від мене, то будуть плакати, – сміється бабця.

Бо її, як найстаршу у родині, діти обов’язково забирають на ювілеї – вона благословить святковий стіл, мовить вітальне слово і… дарує свій торт. Правнучці Вікторії у вересні спекла «Вікторію», перемащену кремом з горіхами.

– А внуці на 50-річчя, яке буде у січні, я вже сообразила, що приготую «Бейжу». Їдного дня спечу, другого – перемажу. В коржах треба вирізати чаркою дірочки. Їх заливаю вареним желе, потім кладу у них кусочки банана. Знову заливаю желе і намазую кремом.

Поки ми охали й ахали, скільки бабця матиме клопотів з тим тортом, як вона дивує нас знову:

– А собі на 90 років я спекла чотири торти! Бо кажному, хто до мене прийшов, дала із собою гостинця. Аякже! Дякувати Богу, дає мені сили.

Олена ПАВЛЮК,

Волинська область

Фото Руслани ТАТАРИН

 

• Нравится
•