Мати живе на вулиці імені свого сина
Біль Афганістану ще й досі живе у серцях тих, хто 34 роки тому пройшов через його горнило. Не повернувся додому з Афгану й син Катерини Панасівни Климак із села Українка Острозького району Віктор. На честь загиблого хлопця у рідному селі назвали вулицю, на якій жили його батьки.
Катерина КЛИМАК біля пам’ятника воїнам-афганцям
– У листопаді 1979 року Віктора забрали до армії, служити відправили у Білорусь, – пригадує Катерина Климак. – Він часто писав додому листи, майже щодня отримували від нього вісточку. Перед Різдвом кореспонденція різко припинилася. Місця не знаходила, переживала. Через два тижні мовчанки прийшло одразу три листи з Білорусі. Вітя писав, що у військовій частині зростає напруга, їх кудись готують, проте ніхто не знає куди: в Іран, Афганістан чи ще кудись. Написав, що танки та іншу техніку вже повезли поїздами, а незабаром мають відлітати й солдати. Просив не писати йому більше, прощався зі всіма. «Не знаю, чи зустрінемося колись», – такими словами закінчувався його лист. У день, коли прийшло повідомлення про загибель сина, на душі було надто тривожно. Я працювала завідувачкою дитячого садочка і поїхала до Рівного на семінар. На заняттях хтось сказав, що ніякої війни в Афганістані немає, що ті всі балачки – це безпідставні чутки. Ті слова настільки боляче «вкололи» в серце, що здавалося, ніби от-от втрачу свідомість. Дорогою додому зустріла працівницю сільради, і вона сказала, що мого чоловіка викликали до військкомату. Я одразу здогадалася навіщо – залилася сльозами. Вона ж стала мене заспокоювати, сварити, що влаштувала паніку, нічого не знаючи… Глибоко в душі хотілося вірити, що вона має рацію, і Вітя живий. Коли ж побачила у нашому дворі людей, мені стало погано, що було далі – не пам’ятаю. Похорон пережила як у тумані.
Віктора КЛИМАКА пам’ятають добрим хлопцем
Коли рідні робили сороковини по загибелі Віктора Климака, на його могилі зачитали вірш про події в Афганістані, який батькам прислав хтось з армійських друзів сина. Про це якось дізналися у КДБ. Стали приїздити до Катерини Панасівни, просили показати того листа, назвати його автора. Жінка наполягала, що нічого, окрім похоронки, на сина не отримувала. Зрештою кадебісти залишили її у спокої.
Віктор Климак був одним із перших мешканців Острозького району, які загинули в Афганістані. Незабаром після похорону з району прийшло розпорядження назвати вулицю, де живуть батьки, на його честь.
– Вулиця, де ми живемо, до цього не називалася ніяк, – розповідає згорьована мати. – Проти пропозиції назвати її в честь Віктора односельці не заперечували, поставилися до цього позитивно. Люди пам’ятали його добрим та світлим хлопцем.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
| Comments: |
