Вчитель фізкультури, географії, трудового та малювання

А ще співак та художник

От є такі люди – за що не візьмуться, все вміють, все зроблять, усе їм під силу і до снаги. 61-річний Микола Конопацький із села Білин Ковельського району саме такий. Де впадини і низини на земній кулі знає, будову трактора до останнього гвинтика розкаже, на лижах пробігти і дітей за собою повести – без проблем. А ще ж виставки своїх картин робить, у народному колективі співає, в Інтернеті «зависає»…

Життя склалося так, що Микола Антонович, будучи родом з Житомира, свою долю знайшов саме тут, у Білині. Хоча після закінчення спочатку Володимир-Волинського педколеджу, а потім і Луцького інституту працював за направленням у Камінь-Каширському районі – викладав географію. Одружившись з білинчанкою (а його Людмила Іванівна теж педагог, вчитель початкових класів), опинився у білинській школі і змушений був перекваліфіковуватися на вчителя трудового – пояснювати дев’ятикласникам, з яких деталей складається трактор. Пригадує, що мусив тоді сам ночами будову техніки вивчати, аби могти на ранок розказати про це дітям. Тепер же він викладає, непоєднані як на мене, предмети – фізкультуру і малювання.

– Я з вами не згоден, – заперечує Микола Конопацький. – Ці предмети дуже навіть поєднуються між собою. Людина в першу чергу повинна бути фізично здоровою та естетично розвинутою, а решта прикладається протягом життя. Здоровими бути нам допомагає спорт, а естетами – уроки образотворчого мистецтва, де вчать любити природу, милуватися нею і насолоджуватися всім тим, що нас оточує. Тільки, на жаль, у наших школах дуже мало уваги приділяється естетичному розвитку – малюванню, музиці.

Педагог переконаний, що всі діти мають талант до малювання, тільки у кожного він проявляється по-різному. Варто дати вільну тему, і кожна дитина намалює свій шедевр. Єдине, що дається нам Богом, каже він, це відчуття кольору. Микола Антонович зізнається, що збирає дитячі малюнки – у нього їх уже ціла шафа! Є навіть тих, хто школу 40 років тому закінчив!

Та й у будинку Миколи Антоновича, як у виставковій залі – всі стіни в картинах. Це вже його власні твори – хобі всього життя.

– Дуже люблю змальовувати природу, – каже художник. – Пейзажі – це моє! То берізку, то дубочка якогось на горбочку, топольку, річечку. Побачу якийсь тіньочок цікавий – і вже швиденько зарис бігом роблю, десь потім використаю… Оце був на морі з дружиною, то стільки замальовок привіз! А скільки цікавого і корисного я дізнаюся з Інтернету! Шкодую, а іноді навіть злюся сам на себе, що так пізно навчився комп’ютером користуватися.

Білинський художник вже кілька разів робив персональні виставки у Ковелі, бачили його пейзажі й лучани, але, зізнається, що заробляти митцям тепер дуже важко. Адже начиння для цього виду мистецтва недешеве (наприклад, пензлик коштує 50 гривень, полотно – 70, білило – десь 60), тож і сама картина буде дорогою. Але Микола Антонович цим не переймається: малює, бо так велить йому душа! І співає – це ще одне його захоплення. З народним аматорським колективом «Родина» Микола Конопацький вже п’ять разів Київ підкорював, з них тричі – на головній сцені столиці, у палаці «Україна».

Мирослава КОСЬМІНА,

Волинська область,

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

 

 

• Нравится
•