Щоб стати власницею чужого майна, обвінчалася… з покійником
На перший погляд ця історія здається плодом чиєїсь бурхливої фантазії. Хитро сплетена сюжетна лінія, детектив, драма і містика: якби зняли фільм – телеглядачів і за вуха не можна було б від екрана відтягнути. Але і події, що сталися у Житомирі, і герої, які опинилися у цьому вирі – цілком реальні. Інформація про них влітку облетіла всі газети України («Вісник+К» теж згадував про це на своїх сторінках), посівши на якийсь час перше місце у рейтингу найбільш обговорюваних та вражаючих.
Тишком-нишком поховала чоловіка подруги
Люба – сирота, родом з Хмельницької області. Але так уже сталося, що доля закинула її до Житомира, де вона мусила кочувати по орендованих квартирах – свого житла не мала, сім’ї теж. Працювала провідником на залізниці.
На черговій квартирі, яку зняла у центрі Житомира, Люба подружилася із сусідкою Валентиною. Вони так заприятелювали, що незабаром нова подруга познайомила Любу з одиноким чоловіком, який жив поверхом нижче. У таких випадках кажуть, що у свахи була легка рука – чоловік із жінкою сподобалися один одному, а що не діти давно, одразу і з’їхалися.
Прожили в мирі і любові сім років. Офіційно розписуватися не поспішали: по-перше, спільних дітей не мали, а по-друге, Люба чомусь побоювалася людських пересудів. Мовляв, ще сміятися почнуть, як вони «на старості років» (їй під 50, Миколі – за 60) у РАГС почимчикують. Люба продовжувала працювати провідником. Зазвичай рейс тривав тиждень, але влітку, коли особливо великий пасажиропотік, міг затягнутися і на днів 10-14. На час відсутності дружини Микола перебирався жити на дачу. Це була його віддушина. Він сам займався городом, був затятим грибником, із задоволенням заготовляв на зиму припаси, консервацію. Якось навіть «заповідав» Любі: якщо раптом він помре раніше, щоб не продавала дачу – дуже вже він впорядкував її.
– Ну, що ти таке кажеш? – посварила його тоді Люба. – Тобі лише 64 роки. Навіть і не думай про погане!
Микола й справді виглядав молодше своїх років. Був атлетичної тілобудови, все життя займався спортом: щоденні вранішні пробіжки, обливання холодною водою у будь-яку пору року…
Тож збираючись того червневого дня у черговий рейс, Люба і подумати не могла, що станеться таке горе. Повертаючись з Росії і увімкнувши після перетину кордону телефон, очам своїм не повірила: 35 пропущених дзвінків! Від сусідів, друзів, знайомих, проте жодного – від чоловіка… Вже передчуваючи найстрашніше, тремтячими руками набрала номер подруги.
– О, нарешті, – так привіталася з нею Валентина. – А Коля помер. До тижня вже. Я його поховала. А ти ніхто йому! І, до речі, я даю тобі день, щоб ти зібрала лахи і вибралася з моєї квартири, бо Коля перед смертю мені її залишив!..
Липова дружина виграла всі суди
Як доїхала до Житомира, Люба вже й не пам’ятає. Щойно зайшла у квартиру, як Валентина прибігла. Стала – руки в боки, грізний погляд: «Збирайся давай, чого розсілася, як у себе дома?»
– Я плакала, не могла нічого зрозуміти, останні новини мене просто розчавили, – розказувала потім Люба. – А Валя ще й підганяла, щоб забиралася швидше та якимсь папірцем про одруження з Колею розмахувала перед носом. Ледве вмовила її, що мені треба хоча б тиждень на пошуки нової квартири…
Відкривати Любі очі почали сусіди. Мовляв, Коля помер на дачі – прихопило серце. Він викликав швидку, але від госпіталізації відмовився. Не додзвонившись їй, сусіди зателефонували Валентині (цей номер Люба їм залишила раніше). Жінка приїхала, забрала тіло і того ж дня поховала. Потім одразу поїхала у якесь віддалене село і попросила місцевого священика… заочно обвінчати її з покійником. Мовляв, вони так любили один одного, а одружитися не встигли. 300 гривень на потреби храму зробили свою справу, і отець видав відповідний документ.
Не встигла Люба «переварити» ці новини, як її наздогнали інші, більш шокуючі. Валентина подала позов в суд, аби її цивільний шлюб з Миколою визнали законним, і… виграла його. Тамтешня Феміда, вочевидь, виявилася дуже віруючою, бо визнала одруження лише на основі церковного документа про вінчання, тим самим відкривши аферистці шлях до майна померлого: квартири у центрі Житомира, добротної дачі, грошових заощаджень. Адвокат, якого найняла Люба, влізши у великі борги, щоб йому заплатити, програв суд першої інстанції, потім апеляційний і, зрештою, вищий спеціалізований.
Можна уявити, з якими важкими думками поїхала Люба у черговий рейс. Одного пізнього вечора не витримала і розридалася від розпачу у своєму купе. За дивовижним збігом обставин, її плач почув доктор права, столичний адвокат. А вислухавши її трагічну історію, зголосився допомогти.
Пізніше він пояснював журналістам, які зацікавилися випадком, що ситуація з Любою йому нагадала «Мертві душі» Гоголя. А ще – шокувала дивним рішенням наших суддів і багатьма неузгодженостями. Чому Феміда закрила очі на те, що свідчення про вінчання було виписане через сім днів після смерті Миколи! Чому не прийняли до уваги довідку ЖЕКу, де вказано, що саме Люба проживала у цивільному шлюбі з Миколою сім років, а не Валентина? А ще є з десяток письмових свідків про те саме.
Нині до справи долучилися правоохоронці, які відкрили проти Валентини кримінальну справу за статтями «Підробка документів» та «Шахрайство». Аферистці загрожує реальний термін за її спритність. Відповідатиме за свої дії і батюшка, хоча він щиро розкаюється. Каже, що його Бог уже покарав – одразу після звершення обряду «вінчання з мертвим» у нього згоріла хата…
Повеселішала й Люба. Під час усіх цих перипетій їй постійно снився Микола. Він запевняв, що Валентину терпіти не міг. Радив не здаватися і взяти гроші, які він заховав на дачі на чорний день. Найцікавіше, що Люба дійсно знайшла їх у тому місці, про яке він уві сні розказував…
Юлія САВІНА,
Житомирська область
| Comments: |
