У родині Цимбалюків – два покоління міліціонерів
Із шести синів, які народилися у Володимира та Ніни Цимбалюків (нині покійних) із села Вовковиї Демидівського району, троє пішли працювати у правоохоронні органи, у двох діти обрали цей шлях. Чому сільські хлопчаки вирішили стати міліціонерами? Про це розпитували у героїв нашої публікації під час зустрічі.
Жили-були шестеро братів – Богдан, Віталій, Василь, Афанасій, Микола, Петро. Високі, статні, як видно з фото, де хлопці зустрічають свого наймолодшого брата з армії. На жаль, це єдина світлина, на якій вони зібралися всі разом, за винятком Афанасія. Згодом доля розкидала братів по різних куточках. Хлопці створили свої сім’ї, і не завжди виходило всім зібратися докупи. На жаль, давно відійшли у вічність батьки, забрали із собою трьох старших синів. Серед них і Віталія, або Вітю, як усі його називали. Саме він, як стверджують наймолодші хлопці, а сьогодні вже поважні чоловіки, і підштовхнув їх до вибору майбутньої професії.
– Наш Вітя працював у Москві оперативним черговим Шатурського міськвідділу міліції, – розповідає один з братів Петро Цимбалюк, який мешкає у Демидівці. – Я теж проходив армійську підготовку в білокам’яній. Коли завершилася служба, Вітя запропонував мені лишатися і йти у правоохоронні органи. Він завжди був для нас авторитетом, тому я й погодився. Два роки пропрацював у Москві, а тоді вирішив повертатися додому, бо житла не мав, а тулитися із сім’єю у гуртожитках не хотілося. Перевівся у Демидівку дільничним інспектором, отримав квартиру. Згодом працював на різних посадах. Понад 20 років віддав правоохоронним органам.
Батьківською стежкою пішов і його син Сергій, який після закінчення магістратури у Національній академії внутрішніх справ працює нині у Дубенському райвідділі міліції.
Другий молодший брат Микола обрав робітничу спеціальність газоелектрозварника, а от його син деякий час працював у державтоінспекції, проте зараз змінив місце роботи.
Середній брат Афанасій, полковник міліції, живе у Млинові. Пригадує, що хотів продовжити військову службу в Чехії. Але випадково на вулиці у селі Вовковиї зустрів місцевого дільничного Лактіонова. Він і запропонував хлопцеві замінити його на службі. Запросив його у райвідділ, де і переконали парубка замість військової справи обрати правоохоронні органи. Свій професійний шлях починав з дільничного, який дбав про порядок у восьми селах, а на пенсію пішов з посади заступника начальника управління адміністративної служби Рівненського РВ УМВС. Афанасій Володимирович мріяв, щоб донька здобула юридичну освіту, адже син мав задатки музиканта, і йому пророкували інший шлях. Він навіть закінчив консерваторію, але доля розпорядилася по-своєму. Нині син Сергій, донька Таня, ще й зять – міліціонери. Продовжив родинну традицію і син найстаршого брата Богдана, який був водієм. За порадою дядька Афанасія Валентин Цимбалюк вступив до Львівського державного університету внутрішніх справ. Його кар’єра починалася у Млинівському райвідділі, згодом став начальником карного розшуку у Демидівському РВ УМВС, а нині очолює Демидівське районне управлінням юстиції. Професія, яку обрав, складна і нелегка. Різні випадки траплялися за роки роботи, але Валентин Богданович каже, що найголовніше за будь-яких обставин – залишатися людиною. Так вчив батько. Цієї настанови і намагається дотримуватися у житті.
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
Фото автора та з сімейного альбому Петра ЦИМБАЛЮКА
| Comments: |
