Чому фельдшерка та біоенергетик стали ворогами?
До редакції зателефонувала жінка зі Ржищева Горохівського району і розповіла, що їх фельдшерка Ярослава Семенюк настроює людей проти біоенергетика Михайла Апостола, який приїжджає до них в село: «Каже, хто ходив до нього на прийом, щоб до неї вже не звертався. Люди проти медички бояться виступати, приїдьте розберіться».
Вилікував одну – просили допомоги інші
Про жителя Дубна Михайла Апостола наша газета писала минулого року. Він вижив у страшній аварії, після чого відчув дар, що може лікувати людей. Через особливу енергію руки Михайла Апостола «бачать» хворе місце, його діагнози підтверджують кваліфіковані медики, товаришує біоенергетик з професорами медицини. На прийом до нього приїжджають не лише з різних куточків України, а й Росії.
Що ж сталося у Ржищеві? Щоб з’ясувати ситуацію, ми насамперед вирушили до сільського фельдшерсько-акушерського пункту. Він виявився зачиненим, а у вікні – записка з повідомленням про те, що фельдшер у відпустці і її номер телефону. За іронією долі, буквально через дорогу – оселя Надії Семчук, до якої приїхав Михайло Апостол. Прямуємо туди. Біля воріт зібрався гурт жіночок: хочуть, щоб знахар розповів про їх болячки та вилікував. Надія Семчук, яка кілька років хворіла, пережила дві операції, дізнавшись про онкохворобу, теж вирішила звернутися до Апостола, бо для лікарні грошей вже не мала. Жінка була настільки хвора, що не могла по хаті ходити, згасала на очах у двох діток.
– Після візиту до Михайла Васильовича я за місяць побачила позитивні зміни, – розповідає Надія. – А згодом і по вулиці почала ходити. Люди, яких зустрічала, перепитували: «Що з тобою сталося? Ти наче помолоділа». Просили номер телефону – його я всім давала.
По допомогу до Михайла Апостола звернулася і дружина колишнього директора школи Надія Бойко.
– Чоловік приїхав додому з лікарні на інвалідному візку. Ходити не міг, а після прийому ліків, які порадив Апостол, з паличкою потихеньку на подвір’ї ходить. Ми дуже вдячні за порятунок. Це диво, – переконана Надія Андріївна.
– Апостол майже процитував діагноз медиків, який ставили у лікарні, – підтверджує Віктор Васильович, – і заспокоїв, що ніякої спинної грижі в мене нема, операції робити не потрібно.
Кожен розумний за чужою спиною
Побачивши, що людям кращає після прийому в Апостола, багато мешканців Ржищева захотіли потрапити до нього в Дубно, але не всі могли туди поїхати. Тоді вирішили запросити біоенергетика до себе. Ось тут і починається найцікавіше. Фельдшерка Ярослава Семенюк і біоенергетик Михайло Апостол заочно стали ворогами. Селом ширилися чутки: мовляв, хто ходить до Апостола, до фельдшерки хай вже не звертається. Питаю, чи правда це, у жінок, які чекають на прийом. Ті знизують плечима. А через хвилину починають розповідати, яка Ярослава Семенюк погана: ходити на виклики не хоче, на роботі її часто нема…
– Тут в однієї жінки відкрилася кровотеча. Зателефонували Славці (так називають фельдшерку в селі – авт.), а вона не прийшла, сказала лише: «Везіть у лікарню». Мусили бігти до Інни Проць, яка теж медик, вона й допомогла. Іноді нема кому укола дати, то Інну просимо чи іншу медичку-пенсіонерку, – перегукували одна одну жіночки.
Коли ж запитувала у співрозмовників їхні прізвища – усі відверталися. Пояснювали просто: «Ми боїмося, бо нам чи нашим дітям до неї ще прийдеться йти». Не бояться назватися лише ті, хто має судові справи з Ярославою Семенюк. Вразило, що сільська медичка (чи члени її родини) вже тричі подавали в суд на своїх односельчан! Сусідки Наталія Гашинська, Валентина Білоус мали «розбірки» з фельдшером, тому характеризують її негативно.
Зустрічаємося з Ярославою Семенюк. Дізнавшись про причину мого приїзду, всі звинувачення відкидає і відразу переходить у наступ:
– Ви скажіть, хто має претензії, які люди? Хай назвуть, на чий виклик я не прийшла. Коли у жінки, про яку вам розповіли, була кровотеча, я перебувала у Луцьку, готувалася до синового весілля. Тому по телефону порадила зробити перев’язку і їхати в лікарню. А щодо Апостола, я взагалі про нього говорити не хочу. Коли він приїхав у село, мене тут не було, бо померла тітка. Прийшла у неділю в церкву, священик говорив проповідь, що не треба вірити різним екстрасенсам. Чого подумали, що я його намовила, не знаю. Воля, люди, ваша, хочете йдіть до нього, хочете – ні.
– Нарікають, що вас часто немає на роботі…
– Хай говорять, а що я їм зроблю? Якщо кличуть на нараду, то зрозуміло, що мене нема. Я потім приїжджаю і з 13-ї до 17-ї працюю й ходжу на виклики. Коли у Цепаків кінь побив дитя, я прибігла. Чому про це ніхто не згадав? А щоб на виклик не прийти – не було в мене такого.
Поки ми розмовляємо, до Ярослави Каролівни двічі телефонувало її керівництво. Видно, хтось доніс, що журналісти приїхали. Завідувач амбулаторії, лікар сімейної практики загальної медицини села Бужани Галина Янюк сказала, що їй особисто ніхто не скаржився на Семенюк. Хоча за 28 років роботи був випадок, коли люди пожалілися медичному керівництву на фельдшерку й у село приїжджала спеціальна комісія, яка перевіряла її роботу. Тоді ніяких недоліків не виявили, а люди, які хорохорилися і обіцяли сказати все, що думають, тихенько сиділи і мовчали. Знову злякалися? Після чого почали говорити, що «Славка має в Горохові «кришу» й нічого не боїться». Сільський голова Іван Гиль характеризує фельдшера лише позитивно: «Каролівна – людина на своєму місці. А щодо негативних відгуків односельців, то я так скажу – всім не вгодиш».
У Ржищеві в Ярослави Семенюк є друзі й вороги. Одних влаштовує сільський медик, інших – ні. Але другі звикли висловлювати свою думку лише позаочі. Коли районне начальство підтримує фельдшера, а людям вона не підходить, то, може, варто звернутися представникам громади до Волинського обласного управління охорони здоров’я? Якщо ситуація настільки критична, як переконував мене дехто в селі, то потрібно стукати в усі двері у пошуках справедливості, а не тільки бути героєм під чужим парканом.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
| Comments: |
