Виходець з Луганська досліджує Волинь
Олександр Кравченко після вузу залишився жити у Шацькому краї
Село Піща Шацького району на Волині розташоване на межі з Білоруссю. За роки незалежності тут занепало сільське виробництво (від колгоспу залишилася тільки назва), а люди змушені шукати роботу не тільки в Україні, але й за кордоном. У занедбаному стані знаходиться і польський маєток, який у переліку палаців-садиб України зазначений як «Садиба Гутовського». Ми просимо місцевого краєзнавця Олександра Кравченка показати це історичне місце.
У віддаленому селі був завод, де виробляли горілку
Олександр КРАВЧЕНКО: «Ось у такому стані знаходяться палаци-садиби»
Олександр Михайлович за фахом географ. Приїхав на Волинь одразу після вузу з Луганська, де народився. І так йому сподобався цей шацький край, що лишився тут назавжди. До сільської роботи звичний, бо знає, що таке труд, адже його працьовитий дід був вивезений в Сибір як куркуль. Знайшов у селі Піща молодий вчитель і свою долю:
– Тепер діти вже дорослі. Але клопотів сільських не зменшується, – каже педагог. – Ще працюю. Водночас будемо відзначати тридцятиріччя створення у школі музею, тож потрібно дещо оновити.
Працює Олександр Михайлович і над дослідженням краю, написав понад 30 робіт, бере участь у різноманітних наукових конференціях. Один з розділів у місцевому музеї присвячений пам’ятці архітектури місцевого значення «Садиба Гутовського». На фото – ще збережені будівлі польського пана, який жив у селі Піща біля озера наприкінці XIX – початку XX століть.
– До комплексу входять капличка, будинок управляючого, частина панського маєтку, двоповерховий будинок, складські приміщення, ще навіть була кована огорожа. Однак з роками багато що розібрали, знищили, – розповідає краєзнавець. – Село Піща отримало свою назву, за однією з версій, від польського села П’яски, звідки походила родина Гутовських, за іншою – на цій землі дуже багато піску. Як би там не було, але Гутовські в селі мали багато землі, винокурний завод в урочищі Липи, який виготовляв у рік продукції на 17 тисяч карбованців, млин, вирощували зернові та льон. Пани селян не вельми шанували, адже захоплювали найкращі землі не тільки у Піщі, але й в інших населених пунктах. Була сутичка і за рів, який Гутовські прокопали від озера до ставків, де розводили рибу, а відтак, городи селян підтопили. Жили пани в селі до 1939 року, а потім виїхали. Перед Другою світовою війною у цих приміщеннях розмістилися військові.
Тут проходили перепідготовку навіть жителі села. Згодом їх перевели до державного кордону. Однак Піщу на початку війни одразу зайняли німецькі війська. Радянські ж відступили.
Краєзнавець каже, що за визволення села загинуло 36 людей, в основному це штрафники, яких використовували як гарматне м’ясо.
Шукають золото пана
Старожили стверджують, що сюди приїжджали сини пана після того, як покинули край. Люди запевняють, що нібито батьки закопали тут золото роду Гутовських. Чи знайшли його сини – достеменно невідомо, але пройшовшись колишньою територією історичної садиби, можна помітити, що тут таки похазяйнували чорні археологи. У деяких приміщеннях видовбані навіть стіни. Колишня капличка занедбана, протікає дах, а всередині – залишки від колгоспу: протигази та мішки, де зберігалося добриво. У будинку управляючого в радянські часи зробили контору колгоспу, потім ремонтний завод, де складали замки. Тож будівля теж наче після бомбардування. Там птахи звили гнізда, і випурхнули, коли ми зайшли у підвал.
Комплекс садиби Гутовських рішенням виконкому обласної ради ще в 1992 році зарахували до пам’яток архітектури місцевого значення. Є і загальний охоронний номер. Зазначено, що садиба, куди входять будиночок, господарчі будівлі, млин і каплиця, потребує ґрунтовної реставрації. Звичайно, якби їх відремонтувати, сюди можна возити туристичні групи. А поки про це годі й мріяти. Адже приміщення руйнують і люди, і сама природа. Ситуація, як і в радянські часи: тоді на таких об’єктах писали «Пам’ятка архітектури. Охороняється державою», а насправді руйнували не тільки давні церкви, але й монастирі. А нині знищуються садиби, замки. Брак коштів? Чи все ж на першому місці людська байдужість?
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
Олександр КРАВЧЕНКО: «Ось у такому стані знаходяться палаци-садиби»
| Comments: |
