Чому біля хат встановлюють пам’ятники?
Проїжджаючи багатьма волинськими селами, можна побачити біля осель пам’ятники чи хрести. Ось і в Масловці Любомльського району є їх чимало. Невже біля хат покояться чиїсь останки?
Міна МАЇЛО: «Це все, що залишилося від батька»
76-річний Міна Маїло – знаний на всі навколишні села майстер з ремонту тракторів – пояснив, що це такий звичай, що прижився у селі давно. От і на його подвір’ї є пам’ятник, на якому викарбувані день народження та дата смерті батька. Однак останків там немає. Так вшановували колись померлих чи загиблих родичів. Де їх могили – ніхто не знав.
– Мого батька Вакулу Саковича у 1944 році забрали в Сибір. Туди кагебісти вивозили багато люду. Мій тато опинився серед них, буцімто через те, що не хотів йти в армію. Але як було насправді – невідомо, – розповідає Міна Вакулович. – Їх везли у вагонах у нелюдських умовах. Перераховували, як худобу, б’ючи кожного молотком по лобі. Один чоловік, якому вдалося вижити і який звідти йшов додому пішки аж шість місяців, розповідав моїй мамі, що батько дорогою помер. Згодом він побачив його пальто на іншому чоловікові. Що робили з тілами померлих, достеменно невідомо. Мабуть, викидали на машини і десь наспіх закопували. Але мою маму Тетяну цей факт хвилював усе життя. Вона переймалася, що прийти на могилку нашого батька, а свого чоловіка, не може, як і помолитися біля неї, доглянути. Тож у 1956 році, на її прохання, і встановили на подвір’ї цей пам’ятник – як пам’ять про батька. У селі Масловець є кілька пам’ятників біля осель. Це – як прояв любові до тих, хто помер чи загинув не в рідному краї, а десь далеко від дому.
Дідусь зараз живе сам. Давно немає на світі мами, не стало вже і його дружини, розлетілися з батьківської хати й діти. Але завше він не забуває доглядати за цим хрестом. Бо ще пам’ятає батька…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
