У притворі храму поряд з іконами є жовто-блакитні знамена
Їх через 70 літ знайшли у тайнику вівтаря
За церковними канонами, у притворі кожного храму прихожан мають зустрічати ікони. А у Свято-Покровській автокефальній церкві, що у селі Плоска Дубенського району, поряд з образами є два освячені жовто-блакитні знамена з написами «Слава Україні!» і «Слава Героям!» Їх недавно віднайшли у тайнику вівтаря.
Не кожен прапор має щастя бути символічно прирівняним до ікони, а ось цим двом знаменам така доля судилася. Настоятель храму отець Євгеній благословив їх, скропив святою водою, а сільська громада підтримала таку ініціативу, бо за цими реліквіями справді велика історія.
Мешканець села Плоска Сергій Найдюк: «Цей повстанський прапор – мій ровесник»
– У 1941 році мене, тодішнє немовля, хрестили в церкві, – каже помічник настоятеля плосківського храму 72-річний Сергій Найдюк, – і в той же час, як з’ясувалося, у храмі з’явилися національні прапори, вишиті односельцями. Це ручна гладь з тризубом, обрамленим вінком з лісових та польових квітів. На диво, за сімдесят років прапори не потьмяніли, хоч зберігалися в тайнику.
Ще донедавна про ці знамена у Плосці ніхто не знав. А знайшли їх, коли надумали зробити у храмі ремонт. Зокрема, замінити вівтарний престол, який слугував ще з 1884 року, коли почала діяти Свято-Покровська церква. Коли парафіяни стали його розбирати, то всередині натрапили на схованку – два згортки. В обох були вишиті прапори – з тризубами і закликами славити Україну та її героїв.
– Колись старий паламар, який прислуговував у храмі, натякнув мені, що наша церква не проста і в ній є справжні національні святині, – зауважує о. Євгеній. – Але чоловік відійшов у вічність, а з ним і ця таємниця. Щоправда, був такий момент, що ми зривали підлогу, бо думали, що там щось заховане, але так нічого і не знайшли. Тепер же волею випадку стало відомо, про які святині йшла мова.
Сім десятків років повстанська таємниця ховалася ось у цій Свято-Покровській церкві
– Коли по селу пішов поголос про знахідку, – розповідає жителька Плоски Галина Білоус, – то почали різне говорити. Одні казали, що вишиті полотна належали місцевій «Просвіті». Коли ж у 1939 році прийшла радянська влада, прапори вирішили сховати у церковному престолі, адже торкатися до нього дозволяється лише священикові. А ще стверджують, що через Плоску на Гурби, де відбувся найбільший в історії УПА бій з військом НКВС, йшли повстанці, у церкві перед боєм молилися, а заодно у храмі залишили свої вишиті святині. Причому на одному з цих прапорів були сліди крові пораненого вояка. Інші розповідають про одну сільську сім’ю, хата якої потопала у вишиваних рушниках, серветках, картинах (пара навіть заповідала поховати себе у всьому вишиваному). Були тут і національні прапори, за що радянська влада хотіла арештувати українців. Але доказів при обшуку не знайшла, бо вони були сховані у вівтарі. Посприяв цьому місцевий, національно настроєний священик, який потім пов’язав свою долю з УПА. Зрештою, як би там не було, наше село було пройняте національною ідеєю: ні під час німецької окупації, ні за радянської влади наша церква не закривалася. А все тому, що земляки мали сильний дух та віру. Гордимося нині ними!
За словами плосківського сільського голови Сергія Женевського, знайдені прапори – це ще одна яскрава сторінка тутешньої історії. Все більше з’являється доказів, що ця місцина була повстанським центром. Навколо по селах і лісах розкидані могили повстанців. Страшну історію знищення повстанського загону танковим корпусом таїть у собі урочище Тартак. На прикладі знайдених знамен історія розкриває свою таїну – задля правди і усвідомлення славних та гірких уроків минувшини.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
