Сто років виповнилося Єфимії Петрівні Луцишиній. Літа висушили і пригнули її до землі, але старенька усе ж зберегла бадьорість у погляді і рухах. Досвідом про прожите вона часто ділиться зі своїми численними нащадками.
На славний ювілей до Єфимії Петрівни приїхало багато родичів з Луганська, Луцька, Малих Вікнин Збаразького району, де вона народилася. Ще два роки тому бабця самостійно справлялася на своїй господарці у рідному селі. Але якось бігла, щоб піймати каченя, спіткнулася і впала. Тож тепер без палички і сторонньої допомоги ходити не може. Аби старенька була постійно під наглядом, онука Раїса Шпира зі Збаража забрала її до себе.
Єфимія Луцишина прожила довге і непросте життя. У 30 років овдовіла – чоловік загинув на фронті Другої світової війни – і сама ростила трьох дітей. Одна дочка, інвалід з дитинства, уже померла. Усе життя, до пенсії, Єфимія Петрівна пропрацювала у городній бригаді Вікнинського колгоспу. На здоров’я, незважаючи на виснажливу працю, ніколи не скаржилася, нічим не хворіла. Її троє сестер і брат, до слова, теж із довгожителів – жили до 90 років, та вже повмирали.
Часто буває, що старші люди з часом стають прикрими, але це не про бабцю Єфимію. Вона спокійна, лагідна, невибаглива у їжі. Любить м’ясні страви, холодець, голубці і гарячий чай.
Не надбала за довге життя Єфимія Луцишина великих статків, але має найбільше багатство – 5 онуків, 12 правнуків і 13 праправнуків!
Світлана Клос,
Тернопільська область
Comments: |