БАБСЬКІ ПЛЯЖНІ ПРИГОДИ,
або ЯК ЛУЦЬКІ ДЕПУТАТИ ВІД «СВОБОДИ» «НАПЛЮВАЛИ» НА ТЕРЕМНІВСЬКІ ВОДИ
Літо, спека. Всі нормальні люди десь відпочивають, купаються, засмагають. Вирішили і ми з Мотроною собі уїк-енд влаштувати. Дістали з шафи купальники, провітрили від нафталіну. Взяли у тумбочці моєї внучки якийсь крем для загару чи від загару. Не так важно. Мотрона, бідолаха, й плавати не вміє, то знайшли на горищі дитячого рятувального круга.
– У Стиру боюся купатися, – бідкається подруга, – течія бистра, як підхопить мене з тим піонерським кругом, доведеться спасателів на моторних човнах визивати.
– Давай, – раджу я, – у Теремно махнемо. Там озеро. Я у 60-х роках минулого століття, ще як дівкою була, то в ньому купалася. Досі помню.
– А я чула, – додає Мотрона, – що на реконструкцію й упорядкування того озера в Теремному губернатор наш три мільйони гривень виділяє з позабюджетних коштів.
– То, напевно, там вже щось роблять, краще як на Світязі чи Пісочному буде?!
Проте фантазії про чудове озеро розвіялися, як дим сигарет з ментолом, тільки ми прибули на відкриття особистого пляжного сезону до теремнівської водойми. Назвати її озером чи ставком після побаченого язик не повертається. А назвати великою баюрою не дозволяє совість патріотки рідного Луцька.
Довкола, пробачте, за… Нецензурне слово хотіла вжити, але вчасно схаменулася, бо, може, діти газету читатимуть. Скажу делікатніше: усе… запущено, занедбано, закидано, засмічено і за... (дорослі догадаються).
Стали ми шукати підходяще місце для купання. Нема такого. Натур-болото, каламуть – і всьо! Думаю, хоч ноги намочу. Скинула капці, задерла спідницю, по коліна у воду вступила.
Аж тут Мотрона, людоньки добрі, майнула в кущі… Переодягається. За мить у купальнику, «маде ін СРСР», на березі скаче. Рятувальний круг натягує, а він далі шиї не пролазить. І до озера як плигне. Послизнулася на болоті і… шубовсть у воду з головою. Думаю, може, репетувати «Рятуйте!». По берегу оком кинула: сидять неподалік троє біля пенька за пляшкою з пожмаканим одноразовим стаканчиком. Але на рятувальників не схожі.
На щастя, винирнула Мотрона з тої каламуті. Вся у лататті, зіллі, болото на морді й голові. Як лань налякана метнулася до берега та за якусь вербову суху гілляку зачепилася. Плавки на тій гілляці й залишилися. Затулила баба стидобне місце рукою, вскочила у спідницю і як зарепетує:
– Бєзпрєдєл! Я так цього не залишу! Йдемо, Галю, у міськраду і запитаємо, куди вони мільйони, виділені на ремонт тої калюжі, поділи.
Прийшли ми пополудні до Луцької ратуші. Зустріли нас привітно. Мотрона представила мене як позаштатного кореспондента, то у прес-службу запросили. Тоді потрапили ми на прийом до одного незалежного депутата. Не називаю прізвища, бо його і так всі знають. У міськраді тільки один незалежний депутат. Він і розповів: щоб ті три мільйони використати, треба було затвердити на сесії «Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території об’єкта природно-заповідного фонду місцевого значення Гідрологічна пам’ятка природи «Теремнівські ставки». Довга назва, я записала у блокнот, бо так не запам’ятала б. Отож депутати за той проект голосували. Але що то за голосування, коли з 51 обранця присутні тільки 28. Де інші? Свої справи вирішують? Чи у барах коньячок попивають?
Ми з Мотроною так вважаємо: не хочеш ходити на сесію, складай депутатські повноваження і сиди собі на печі чи біля каміна вдома. А як люди тобі довірили, то, будь добрий, ходи на засідання і голосуй.
У теремнівському питанні трьох голосів не вистачило. А чому? Бо п’ять депутатів зі свободівської фракції не голосували. Отак собі просто сиділи й не голосували. Ні «за», ні «проти», ні «утрималися». Нібито наплювати їм на теремнівські ставки. Признаюся, я на місцевих виборах голосувала за «Свободу». А вони на сесіях не голосують. Невже своєї позиції не мають? Чи просто знущаються над електоратом.
– Може, вони заснули? – висловлює припущення Мотрона.
– Тож опозиція – вони не дремлють. Може, якісь політичні підтексти? – розмірковую я.
Але люди, наближені до компетентних органів, підказали, що тут пахне не політикою, а комерцією, тобто грошенятами. Один з депутатів-бізнесменів, що на теперішньому політетапі є «свободівцем», побудував сауну і харчевню біля ставків, тож, певно, хоче водойму у довгострокову оренду прихопити. А тут – «пам’ятка природи». Отож, луцькі депутати від «Свободи» не голосували, мабуть, на його прохання. І тим самим вони наплювали на інтереси простих лучан, таких, як я і Мотрона. Нехай народ у калюжах купається. Вони ж забавлятимуться у саунах. Не виключено, що теремнівські ставки у перспективі хочуть прихватизувати.
Скажу по секрету, що Мотрона хоче подавати в суд.
– Хай, – заявляє сердито, – депи луцької міськради, хто не голосував за проект землеустрою теремнівських ставків, і ті, хто був без поважних причин відсутній на сесії, повернуть мені матеріальний і моральний ущерб. Я за той купальник на «варшавському» базарі 350 тисяч купонів дала. Тепер захочу покупатися, то що – нового купляти?! І нехай компенсують збитки гривнями у тій же сумі.
Ну, тут Мотрона уже переборщила. Як пояснити архімислячій пані поважного віку, що наші депутати, судді, прокурори та інша братва у банях біля теремнівського озера у плавках не ходять і її позову не зрозуміють. Хоч є речовий доказ – порваний купальник, свідки – я і троє відпочиваючих за пеньком, котрі під час нашого купання від сміху ледве в штани не наробили, що призвело до моральних страждань Мотрони, але пардон, мадам, наперед відомо: при нинішньому вибірковому правосудді – справа програшна!
Баба ГАЛЯ,
позаштатний дописувач «Вісника+К»
| Comments: |
