Всі біди чоловіків через жінок і нерозумну голову?
Ця кримінальна справа має давню історію. І є гарним доказом того, як вміло хитрі жінки використовують чоловіків та скільки бід приносять на їхні нерозумні голови, особливо, коли вони ще й затуманені алкоголем. Можливо, для декого ці перипетії послужать гарним уроком на майбутнє, аби не потрапити у подібну ситуацію і не занапастити своє життя.
Хвору дружину віддав доглядати… коханці
Аня, закінчивши школу, стала шукати роботу. Та не знайшовши місця з нормальним заробітком, погодилася на пропозицію Нінки. Дівчина переконувала, що її знайомий може прилаштувати у Польщі, а там платять «зеленими», яких вони тоді ще й в очі не бачили. «Ну, хто знатиме, чим ми там будемо займатися? Зате як вилуплятимуться, коли прикотимо сюди на машинах!» – із запалом говорила подрузі. Ось так молода жінка (на той час у неї вже підростала донечка) з приміського села опинилася у борделі за кордоном. Згодом вона звикла до ролі повії, тож не збиралася нічого міняти, поки, як кажуть, мала «товарний вигляд». Хоча заробітки не надто задовольняли молоду жінку, проте зібрати на квартиру змогла. Потім сподівалася прилаштуватися в Україні на нормальну роботу і вийти тут заміж.
Однак зустріч з Гансом, який приїхав у польський бордель провести гарно час, докорінно змінила усі її плани. Німець, старший за неї майже на тридцять років, почав навідуватися до жінки все частіше: українка припала йому до душі своїм темпераментом і зовнішністю. Згодом він зрозумів, що закохався у цю дівку. Незважаючи на її спосіб життя, вирішив зробити коханкою. Одружитися не міг – мав обов’язок перед хворою жінкою.
Згодом у Ганса з’явилася дуже цікава ідея, яка припала до душі й Ані. Він запропонував їй переїхати в Україну і доглядати там його хвору дружину. Спочатку дівчина не могла втямити, що хоче від неї її пристаркуватий коханець, та коли зрозуміла, про що йдеться, погодилася. Справа в тому, що у Німеччині, якщо хтось із сім’ї доглядає інваліда, не віддаючи його у відповідний заклад, держава виплачує йому чималу щомісячну компенсацію. Отож, Ганс і запропонував добру частину від цієї компенсації віддавати Ані. Вона погодилася.
Та й це ще не все. Ганс не хотів, аби його кохана поверталася в Україну, не маючи там гарних побутових умов. Тож насамперед він відремонтував її міську квартиру, а із сільського будиночка зробив шикарний котедж зі всіма зручностями, виклавши за це майже п’ятдесят тисяч євро. Зрештою, він знав, що йому там теж доведеться проводити час. Зрозуміло, що діти, довідавшись про батьків вчинок, фактично розірвали з ним стосунки і стали чи не найбільшими ворогами.
Від старого рятував молодий
Аню її життя повністю влаштовувало. Вона доглядала хвору жінку, котра не завдавала їй особливого клопоту, мала прекрасні побутові умови та ще хорошу платню. Ганс, який час від часу навідувався до своїх жінок, не шкодував грошей для молодої коханки. Інколи він затримувався на місяць і більше. Саме під час таких «канікул» між коханцями стали загострюватися стосунки.
Як би не «пєтушилися» чоловіки, маючи купу грошей, але втративши міцний торс, вони вже не надто приваблюють жінок. Будучи у розквіті, кожна хоче й чоловіка собі під стать. Тож не дивно, що Аня швидко знайшла собі такого в Україні. На Гансові гроші вона «тримала марку», а тому чоловіки звертали на неї увагу.
Гансові любощі ставали для Ані все неприємнішими, а згодом навіть бридкими. Жінка, як могла, уникала з ним інтимних стосунків. Але німець не для того долав стільки кілометрів, щоб попити з молодицею чаю і провідати свою хвору жінку – хоч і в літах, проте жадав кохання. Інколи це закінчувалося серйозними конфліктами. Особливо, якщо Аня була напідпитку.
Того вечора після відвідин подруги, захмеліла жінка впала на ліжко і пестощі Ганса розлютили її. Вона вліпила чоловікові ляпаса і вибігла на вулицю з мобілкою. Не довго думаючи, набрала номер свого молодого коханця Володі і попросила захистити від «старого маразматика, у якого на сексуальному грунті зриває дах». Той швидко відреагував на Анин плач, і вже за декілька хвилин був у дворі жінки, однак не сам, а з товаришами, з якими пив у барі пиво. Один з них, Роман – відставний міліціонер в майорському званні. Тож хлопці впевнено взялися за німця, розуміючи, що швидко скрутять йому роги.
Пройшовшись по Гансу кулаками, Роман приставив до його вуха ножа і пригрозив відрізати. А Володимир ще більше налякав німця: сказав, що відітне йому статевий орган. Після побиття та погроз Ганс віддав ключі від свого автомобіля Саші, який теж прибув на поміч з товаришами. Чоловіки запхали старого у машину і подалися із двору, аби не зчиняти тут галасу. Аня теж відвела душу, заїхавши своєму закордонному коханцю декілька разів по обличчю, аби не приставав до неї. Сусід, який повертався додому, здивувався, що за кермом машини німця якийсь сторонній чоловік, а той сидить переляканий на задньому сидінні. Проте він не зреагував на це, а пішов займатися своїми справами.
Тим часом події все більше набирали кримінального характеру. Гансу ганчіркою зав’язали очі і відвезли до кар’єра, де продовжили його лупцювати. Ще й прилякали скинути з високого обриву. На цьому неприємності німця не закінчилися: його із зав’язаними очима відвезли до лісу, додавши й там товкачів. Нарешті поясом зв’язали руки, а майкою – ноги, і кинули бідолаху в багажник, незважаючи на те, що німець віддав їм усі гроші, які мав при собі (тисячу гривень і сто євро). Чоловіки поповнювали запаси спиртного і возили переляканого до смерті Ганса по всій окрузі.
Коли уже стемніло, заїхали на автостанцію одного з райцентрів, аби знову купити щось випити. Залишивши німця самого, пішли до магазину. Тим часом Ганс здійняв ґвалт: «Бандити, бандити, рятуйте!»
На його щастя, сюди якраз підійшов черговий міліцейський патруль. Зачувши крики, працівники міліції підбігли до машини. А далі усе як в кіно: затримка, доправлення у відділення, відкриття кримінальної справи. Одному із затриманих вдалося втекти (він до цього часу в «бігах»).
Німець простив свого суперника
Зі своїми кривдниками Ганс зустрівся вже у залі суду. Зрештою, він за наполяганням Ані, яка просила його простити чоловіків, теж не хотів, щоб вони отримали важке покарання. Він вимагав сплатити йому моральну шкоду. Володимир віддав усі гроші, хоча це була й немала сума. На суді він також частково визнав себе винним. А от Роман не хотів визнати свою вину, вигороджуючи себе усілякими хитрощами. Для німця було дивним, що працівник міліції, який представився йому «луцьким шерифом», мало того, що вів себе, як справжній бандит, ще й брехав суду. Тому він не просив помилування для Романа. Навіть покази Ані, яка, як могла, вигороджувала чоловіків, не допомогли відставному майорові міліції. Суд першої інстанції визнав його винним і присудив п’ять років позбавлення волі. Володимиру теж дали п’ять років, однак умовно.
Жінка Володимира, яка приходила на усі засідання, вочевидь, простила чоловікові і зраду, і приниження, і те, що сім’ї довелося витратити чималу суму грошей, аби врятувати його від тюрми. Німець, коли зрозумів, що за ним сидить дружина його кривдника, повернувшись до неї, тихенько ламаною російською запитав: «Ти любиш його?» «Як собака палку», – почув у відповідь. «То чому тут сидиш?»
Зрештою, Ганс потерпав так само, як і дружина Володимира. Незважаючи на те, скільки він зробив для молодої українки, вона рятувала свого молодого коханця, а вийшовши із зали суду, знову гладила пристаркуватого німця по голові та цілувала, як дитину. Жінка розуміє, що втративши його, не матиме легких грошей і спокійного життя. Коли зачитували вирок, потерпілого у суді не було – він повністю довірився місцевому адвокату. Тому, вийшовши із зали суду, Володимир з дружиною і коханкою пішли, щасливі, в бік зупинки. А Романа посадили в автозак і знову доправили у СІЗО. У нього ще є надія, що розгляд його справи в апеляційному суді завершиться для нього теж умовним терміном покарання…
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
| Comments: |
