Австрія та Угорщина очима вісниківців

Минулого року ми започаткували добру традицію у своєму колективі – щороку відвідати якусь із європейських країн. Торік вісниківці побували у пізнавальній подорожі Польщею. Цього разу ми вирушили у не менш захоплюючу мандрівку Угорщиною та Австрією.

Некрасивих жінок не буває, буває замало випито вина

Переїхавши кордон з Угорщиною, відразу звернули увагу на якість дорожнього покриття, тут асфальтовані навіть невеличкі сільські вулички. Жоден клаптик поля біля автошляхів не облогує. Землі засіяні зерновими, засаджені виноградниками та фруктовими деревами.

Країна є членом Євросоюзу. Але звичайні угорці жартують, що у Євросоюз вони не вступили, а вляпалися. Тому дотепер розрахунки проводять своєю валютою – форинтами.

Угорщину називають країною термальних вод, вина та білої акації. І першою зупинкою нашого туристичного маршруту став курорт Егерсалок. Тут ми відвідали купальню із термальними водами, які стікають до басейнів просто із сольової скелі.

Найбільше винних погребів у місті Егер, візитною карткою якого є Долина красивих жінок. За легендою, в давнину місцеві жителі організовували винні фестивалі. Чоловіки ходили від двору до двору, аби скуштувати вина різних сортів, їх цікавило, чи чиєсь, бува, не краще. Захмелілі казали, що в Долині виноробів найкрасивіші жінки. Звідси і пішла назва місцини. В наш час туристи жартують, що в Егері некрасивих жінок не буває, буває замало випито вина. Нині у долині є понад 70 погребів, які передаються із покоління в покоління. Вино, до речі, угорці п’ють під час сніданку, обіду та вечері, хоча алкоголізму у цій країні немає. Популярними є такі національні напої, як палінка – фруктова самогонка, та унікум – настоянка на гірких травах, яку використовують як лікувальний бальзам, а також гуляш – суп з м’яса та квасолі.

Старовинна Буда та елегантний Пешт

Вирушаємо до столиці Угорщини. Сучасний Будапешт об’єднав у собі два колишні міста Буду і Пешт, розділених Дунаєм. Свою екскурсію містом розпочинаємо із ділової частини – району Пешт. На Площі Героїв у цей час проходив Весняний парад. Цікаво, що навесні і восени у країні проводиться дуже багато різноманітних заходів. Приміром, коли ми перебували в Будапешті, проходила міжнародна виставка собак.

Прогулянку по Буді розпочали із гори Геллерт, де начебто відьми збираються на шабаш. Із її вершини місто видно, мов на долоні. Також на цьому пагорбі є статуя Свободи, яку звели 1947 року. Жити біля підніжжя гори престижно, тож нерухомість тут дорога. Невелика трикімнатна квартира на Геллерті коштує приблизно 300 тисяч євро. Тут також знаходиться «Мамбо кофі бар» – легальний бордель, відкритий у роки соціалізму (Будапешт, до речі, є столицею порноіндустрії в Європі). «Жриці кохання» мали звання сержанта, тож неважко здогадатися, які органи його заснували. Тут вивідували секрети іноземних бізнесменів, дипломатів. Переважно сюди заходили іспанці, італійці, навіть представники Ватикану. Коли розсварилися МВД і КДБ, з цього об’єкта зняли статус секретного і перетворили в нічний клуб. Коли у 2000 році заклад відремонтували, звідти вивезли дві вантажівки прослуховуючих пристроїв. Після цього клубу дали офіційну довідку, що він вільний та чистий від прослуховування.

До речі, в Будапешті розташований найстаріший зоопарк Європи. Звіринець надзвичайно великий. Лише тут, завдяки термальним водам, в неволі розмножуються бегемоти.

Біля Президентського палацу нам вдалося побачити зміну почесного караулу. Відвідали замок Вайдахуняд, Рибацький бастіон, собор святого Матяша. Містом курсує найдовший у світі 54-метровий трамвай. Цікаво, що всі світлофори тут вмикаються одночасно.

Ввечері на річковому трамваї ми прогулялися по Дунаю. Існує прикмета, що, пропливаючи під ажурними мостами, треба загадати бажання, яке неодмінно збудеться. Коли стемніло, Будапешт став іншим – ілюмінація із тисячі ліхтарів додала йому романтичності та ніжності.

Величний та розкішний Відень

Австрія зустріла нас проливним дощем. Хвилювалися, що через несприятливу погоду не зможемо оцінити всієї розкоші та величі австрійської столиці. Проте незабаром випогодилося, тож прогулянка вдалася на славу. Доволі часто у Відні ми зустрічали українців. Була приємно здивована, коли почула у себе за спиною: «Дівчино, у вас є ручка?» Це були туристи зі Львова.

Відень – надзвичайно красиве та неповторне місто. Розкішні палаци, збудовані у стилі бароко, величні площі, мальовничі вулиці, парки створюють атмосферу вічного свята. Тут надзвичайно багато скульптур поетів та музикантів.

Католицький собор святого Стефана у Відні є національним символом Австрії, початок будівництва якого датується 1359 роком. Він розташований у центрі старого міста. Завдяки кольоровим вітражам на вікнах всередині храм виграє всіма барвами веселки. У 1476-1487 роках скульптор і композитор Вільгельм Роллінгер встановив всередині собору унікальні хори, а в 1513-му тут було встановлено орган. У 1945 році місцеві мародери підпалили розграбовані крамниці, пожежа перекинулася на собор. Від вогню впав дах, всередину Північної башти провалився дзвін та розбився. Зусиллями добровольців храм відновили вже до 1948 року. У 1980 році розпочався другий етап реставрації собору святого Стефана, який триває до сьогодні.

Побували у віденській опері, побачили Віденський державний університет, монумент ерцгерцогині Марії Терезії, період правління якої вважається часом Просвітництва та активних реформ. Вразив палацово-парковий комплекс Шенбрунн – літня резиденція династії Габсбургів. Справжнє захоплення викликав сад – здається, аби обійти його, одного дня буде мало.

В одній із невеличких місцевих кав’ярень скуштували запашної віденської кави, яку нашому колективу презентував редактор. Мало кому відомо, що цей напій до Австрії привіз львів’янин Франц Кульчицький. Чоловік довгий час пробув у турецькому полоні, де, власне, і навчився готувати каву. Через гіркий смак напій австрійцям страшенно не сподобався. Проте все змінив випадок. Одного разу в чашку з напоєм впав шматочок цукру – і кава набула зовсім іншого смаку. Згодом стали додавати ще й молоко. У Відні Франц Кульчицький мав свою кав’ярню, де пригощав відвідувачів кавою, приготованою за особливими рецептами.

Ми дізналися, що австрійці не надто трудолюбива та освічена нація. Лише 10% населення знають, що таке Друга світова війна. Освіту ж отримують лише 7% громадян, а відмінниками у школі переважно є діти мігрантів. Працювати у цій країні теж не дуже люблять, влаштуватися прибиральницею тут вважається непогано. Воно й не дивно, адже допомога по безробіттю в Австрії становить 800 євро, при тому, що середня заробітна плата 1200 євро у жінок та 1500 у чоловіків. Взагалі, Австрія дуже дорога країна. Якщо в Угорщині ціни не надто відрізняються від українських, то тут вони доволі високі. Обід у кафе, наприклад, обійдеться приблизно у 15 євро. Метро у Відні пристосоване для інвалідів. Тут є спеціальний ліфт, на якому люди з обмеженими можливостями можуть спуститися до підземки чи піднятися наверх.

Повертаючись до України, ми ще довго ділилися приємними враженнями один з одним. Шкодували лише, що забули залишити монети, аби знову сюди повернутися.

Марія МАРТИНЮК,

Луцьк – Будапешт – Відень – Луцьк

 

 

 

 

• Нравится
•