За отцем Романом громада піде у вогонь і в воду

Шановна редакціє газети «Вісник+К», звертаємося до вас, аби поділитися своєю радістю, яку подарував нам Господь, а тому надсилаємо цього листа. В ньому хочемо написати про свою церкву, дану нам Господньою милістю, і подякувати нашому отцю Роману, бо він справді священик від Бога.

Багато хто пам’ятає ті часи, коли у парку біля річечки Сапалаївка у Луцьку гуляли діти, кружляли каруселі, та згодом усе почало занепадати. І це місце перетворилося мало не на «притон», де збиралися випити і «вколотися». Чесно кажучи, ввечері тут було страшно вийти на вулицю.

І ось тепер громада УАПЦ має тут гарну церкву (приміщення, де були атракціони), освячену на честь Димитрія і Нестора Солунських. Хочемо подякувати колишньому міському голові Богдану Шибі і нинішньому Миколі Романюку за їхнє сприяння та підтримку у вирішенні організаційних питань. Нашим настоятелем є протоієрей Роман Романів. Громада перетерпіла чимало гонінь, переслідувань, випробувань. Навіть доводилося молитися під відкритим небом. Та Божою ласкою отримали хоч це занедбане приміщення.

Тутешні жителі спостерігали, з яким ентузіазмом трудилися парафіяни, аби зробити гарну церкву. Люди працювали по 12 годин на добу. З нами завжди був настоятель отець Роман, який мудро керував роботою. Він привозив своїм бусом матеріали, воду, а увечері ще й розвозив по домівках людей. Коли над будівлею звели хрест, сюди перестали ходити п’яниці і наркомани.

І хоча взимку на стінах був іній, проте постійно проводилася служба. А молитва зазвучала ще щиріше. Сюди потягнулися люди з тутешніх околиць, робочих рук додалося, і навесні знову закипіла робота. Вже три куполи сяють над нашою церквою. А всередині гарно, як у віночку. На території церкви є недільна школа, яку теж впорядкували силою громади. Діти тут вчать не лише Слово Боже, а й прибирають навколишню територію, для них проводять цікаві заходи, вони колядують. Наша громада – це однодумці, які з любов’ю допомагають і піклуються один про одного.

Звичайно, найбільша заслуга у цьому нашого настоятеля отця Романа, якого всі дуже шанують. Він знає своїх парафіян поіменно, ніколи ні в чому не відмовить, дасть мудру пораду і підтримає у важку хвилину. Це справжній духовний отець, людина, яка любить людей, багато перетерпів за віру. За отцем Романом громада піде у вогонь і в воду.

Особливість нашої церкви в тому, що у нас нема прейскуранту на церковні треби. Дехто не може у таке повірити. Хто скільки може чи хоче, стільки й дає. Немає у церкві й свічниці – хто приходить, бере свічки, а гроші за них лишає. Там стоїть також скринька «Пожертва за записки», і люди самі дають, скільки хочуть. Але навіть без пожертви священик прочитає подану записку.

Головний у нас Господь! Він дивиться за всіма і є найважливішим мірилом нашої совісті. Ми молимося за жертводавців, хоча ніколи отець Роман їх не афішує і не прославляє – хай воздасть їм Господь Бог! І що дивно, великих пожертв у нас не було, бо люди їх дають не зі свого багатства, а з бідності, але вже чотири роки будівництво не припиняється завдяки Божій милості і молитвам отця та прихожан.

З повагою громада храму УАПЦ Димитрія і Нестора Солунських,

м. Луцьк

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

Протоієрей Роман РОМАНІВ біля церкви

• Нравится
•