Сповідь: для очищення душі чи для галочки?
Великий піст вже традиційно кличе до сповіді християн, навіть тих, які протягом року не проходили це таїнство. Згадати усі гріхи за рік важко, ще гірше, коли незручно. Але, як каже Паїсій Святогорець: «Уявіть, що було б з нашим тілом, якби ми рік не милися. Те саме відбувається і з нашою душею…» Отож, сповідь – це наше спасіння.
Читаючи уважно Євангеліє, розуміємо, що Ісус осуджував не грішника, а гріх. З усіма Він розмовляв з прихильністю та співчуттям, тільки доволі суворо осуджував тих лицемірів, які надягали на себе маску праведників. Бог не вимагає від нас безгрішності, тому що Він знає нашу людську неміч і недосконалість. Єдине, що від нас потрібно – це усвідомлення гріховності та покаяння. Важливо пам’ятати, що Таїнство Покаяння було встановлено самим Господом Ісусом Христом, коли він ще перебував на землі. Того, хто уже щиро каявся та сповідався, не потрібно тягнути на Сповідь, бо після цього така людина відчуває внутрішню легкість та спокій.
Реальна гріховність – це не тільки зовнішня поведінка, але й внутрішній настрій та пристрасть до гріховного. Хіба те, що ми розумні і вміємо ховати свою нечистоту, дозволяє нам сказати, що ми стоїмо на правильній дорозі? Для Ісуса Христа не настільки важлива поведінка людини, наскільки стан її серця – там чиниться гріх! Тому що із серця походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, неправдиве свідчення, обман, богохульство.
У таїнстві покаяння людина не лише визнає свої гріхи перед невидимим Богом, але й робить це у присутності священика. На сповіді треба говорити, яку заповідь переступив, тобто яким гріхом образив ближнього, а отже, і Бога. Що лежить на серці, у тому треба каятися. І головне – не приховувати нічого через гординю. Ігумен Нікон у листах своїм духовним дітям написав: «Перемогти високу думку про себе, своє марнославство, свою гординю – рівносильне тому, що перемогти весь гріх...» А преподобний Єфрем Синаїт казав: «Бог хоче почути від нас гріхи наші не тому, що не знає їх. Навпаки, Йому угодно, щоб ми самі через сповідь усвідомили свої гріхи».
Тому треба вирушати до сповіді з покаянням, смиренням, відклавши страх, адже йдемо до люблячого Небесного Отця, до Сина Божого, який за нас страждав, помер і воскрес.
| Comments: |
