Приснилося, що молитвою допомагатиме людям
Тепер навіть лікарі направляють до неї пацієнтів
До 86-річної Надії Шерстюк із селища Клесів Сарненського району люди приїздять кожен зі своєю бідою. Одні поспішають виговорити ляк дитині, другі – зняти порчу, треті – спалити рожу. Місцеві по-вуличному називають жінку бабою Остапихою (чоловіка звали Остапом) і розповідають, що й самі нерідко звертаються по допомогу. Надія Давидівна про свої вміння розповідає скромно, каже, що лікує не вона, а щира віра в Бога та силу молитви.
Дар у Надії Давидівни відкрився більше тридцяти п’яти років тому. У жінки був нарив у носі, і лікарі сказали, що треба лягати в лікарню. Цю пропозицію вона відхилила, бо не було кому доглядати лежачого чоловіка, діти вчилися у місті. Вдома стала лікуватися народними методами, але недуга не відступала, дедалі сильніше боліла голова.
– Тієї ночі прокинулася від того, що страшенно запекло в голові. Я аж кричала – так боліло. Коли задрімала, приснився сон: стоїть біля порога нашої хати жінка з дитиною і каже, що прийшла мені вишептати голову, – пригадує Надія Шерстюк. – Обвила руками скроні й почала молитися. Потім запитала, чи я запам’ятала її слова, бо будуть до мене приходити люди і маю їм допомагати.
Спалювати рожу бабу Остапиху перед смертю навчила одна місцева жіночка. Проте вона довго не бралася практикувати це вміння, аж поки одна із дочок взуттям не натерла ногу. Мозоль посинів, почався запальний процес. Тоді Надія Давидівна спробувала спалити недугу. Хвороба відступила. Тепер до Надії Шерстюк своїх пацієнтів відправляють навіть кваліфіковані лікарі.
– Якось приїхав один чоловік, у якого на нозі рожа. Він довго лежав у лікарні, але лікування не допомагало, температура трималася під сорок. От медики й направили його до мене. Хвороба так «розрослася», що він ледве ступав, – розповідає баба Остапиха. – Шість разів спалювала йому. Через тиждень після останнього прийому приїхав і каже: «Бабо, я вже не те, що ходити, танцювати можу».
Таку недугу, каже жінка, лікувати треба щонайменше за три прийоми. Якщо хвороба задавнена, спалювати доведеться дев’ять разів. Рану слід накрити червоною тканиною і свічкою спалювати над нею трави, освячені на Стрітення.
Привозять до Надії Давидівни і маленьких діток, аби ляк виговорити. Це вміння бабця перейняла від своєї сестри.
– Сестра розповіла, що свекруха вчила її ляк виговорювати, та тільки це у неї не виходить. Я попросила, щоб і мені розказала, бо дітей у нас багато і часто люди зверталися, – каже жінка. – Принесуть, буває, мале, а воно кричить, аж червоніє. Чи то в церкву пішли і хтось недобрий глянув, чи зурочили – люди ж бо різні є. Я помолюся над дитиною – вона й заспокоюється.
Також Надія Шерстюк виговорює по одягу та фото. Дочка Поліна, яка живе разом із бабусею, пригадує випадок, коли до них приїхала жіночка із речами брата. Чоловік жив у Білорусі, й після травми спини не ставав на ноги. Над принесеною сорочкою баба Остапиха молилася дев’ять разів.
– Тільки-но мати помолилася вперше, до тієї жінки подзвонила невістка хворого і запитала, чи не ходила вона до бабки, бо чоловік став на ноги, – розповідає Поліна Остапівна.
Плати за свою допомогу баба Остапиха ніколи не називає. Хтось принесе хліб, хтось цукерок, печива чи фруктів. ЇЇ молитву, каже, приймає Бог, а за добрі діла гріх просити винагороду.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
| Comments: |
