Минулого року у вашій газеті була стаття «Із теплих країв далеких додому повертаються лелеки». У ній – розповідь про турійського винахідника, який запатентував підставки під гнізда бузьків. Усе ніби гарно було вирахувано і зроблено, крім одного: як скласти на такому голому металі гніздо цим бідним птахам? Адже прилітають вони, коли ще холодно і сиро. Кладуть ці прутики і шматочки, а вони падають і не тримаються у гнізді. Чому винахідник не зробив припис, щоб у кожне нове гніздо клали ще й шматок старого – тоді птахи могли би добудувати. А пишу тому, що свідком такого я стала сама. Біля моєї хати було гніздо, і я не бачила, коли його скинули і прикріпили цю нову підставку. Прилетіли бузьки. Скільки мучився цей лелека: принесе, покладе, а все падає. Три дні я спостерігала, а потім викликала електриків, які поклали туди шматок старого гнізда. Лише тоді знесилений птах добудував свою оселю і привів подругу. Боже, як раділо моє серце, що знову біля хати житимуть лелеки!
Валентина ОНИЩУК,
с. Радовичі Турійського району
Волинської області
Comments: |