65-річна жителька села Грозинці Хотинського району Тетяна Мельник востаннє повноцінно спала 1998 року. Відтоді ні вдень, ні вночі сон її не бере.
Бажання спати у Тетяни Петрівни виникає увечері, але щойно лягає в ліжко і заплющує очі – спати більше не хоче.
– Коли настає вечір, у мене починає боліти голова, іноді навіть плачу. Виникає бажання поспати, а не засинаю, – каже Тетяна Петрівна. – Після безсонної ночі частішає серцебиття, сльозяться очі. Але я і вдень не сплю. І так постійно.
Раніше Тетяна працювала директором швейного ательє, а зараз вночі підробляє швачкою.
– До мене приходять люди, замовляють щось пошити, – каже жінка. – Роботу виконую у будь-який час доби, бо все одно не сплю.
Також Тетяна Мельник багато в’яже і читає, а Біблію вивчила напам’ять.
Живе з чоловіком, двоє дітей мешкають окремо. Вони медики, але допомогти матері не можуть.
– Які тільки методи, щоб заснути, ми не пробували. Нічого не допомогло, – зітхає жінка.
Тетяна Мельник розповіла, що кілька років лікувалася у неврологічному відділенні. Зараз час від часу також обстежується. Проте, як стверджує жінка, зарадити їй медики не можуть.
– Маю кілька видів снодійних, які мені виписали лікарі, – розповідає, виймаючи з тумбочки цілий пакет ліків. – Жодні не допомагають. Найдовше за ці 15 років спала тоді, коли тільки почала приймати снодійні, – приблизно годину за ніч.
У її житті було чимало стресів, з якими жінка й пов’язує свою недугу:
– Почалося все з того, що впала з вікна другого поверху власного будинку і вдарилася головою об бетон. Згодом цей будинок горів. Не уявляєте, що пережила, доки його гасили. Крім того, чоловік має хворе серце. Уже кілька разів мало не помер у мене на руках.
– Тетяна тому й не спить, що за мене хвилюється, – додає її чоловік Василь Мельник. – Бо мав уже кілька інсультів.
– Ми вже й не знаємо, що робити, щоб повернути мій сон, – каже Тетяна Мельник. – Можливо, у світі знайдуться люди, які зможуть мені допомогти. Дуже сподіваюся...
Марина КОРПАН,
Чернівецька область
Comments: |