Залежності від алкоголю позбавить… квантова терапія
Не буду наводити статистику кількості хворих на алкоголізм. Це біда. У селах – справжня пошесть. А скільки сліз пролито тими, хто намагається витягнути свого сина чи дочку, чоловіка чи жінку з тієї чорної прірви! Нещодавно вдалося поспілкуватися з лікарем, який вже кілька років досить успішно лікує хворих на алкоголізм за допомогою квантової терапії. Анатолій Петрук стверджує, що цей метод позбавляє залежності безболісно, швидко і без будь-якого психічного впливу. Про все це – у розмові з Анатолієм Ананійовичем.
– У вас в кабінеті, як у санаторній процедурній, де лікують електромагнітними хвилями: кушетки, апарати з датчиками. Саме так проходить процес лікування й по вашій методиці?
– Квантова терапія – це поєднання сучасної високотехнологічної медицини ХХІ століття і методики тисячолітньої давності, так званої рефлексотерапії. Організм працює на певних частотах, аж до клітинного рівня. Якщо людина п’є, частотна характеристика організму змінюється. Для того, щоб відновити її, через датчики подаються електромагнітні хвилі (кванти світла), які діють на спеціальні точки. Організм згадує ту частоту, на якій він працював, ще будучи здоровим, настроюється на неї – і негативний синдром пропадає. Взагалі, квантова терапія вже використовується лікарями понад 15 років. Це українсько-голландська методика, яку запровадив донецький лікар Селезньов. В Україні лише п’ять таких центрів лікування алкоголізму і наркозалежності. Ефект миттєвий – у хворого вже після першого сеансу втрачається потяг до алкоголю.
– Тобто залежність від спиртного – це важка хвороба?
– Саме так, це хвороба, яка настільки сильно поглинає пацієнта, що його думки працюють тільки в одному напрямку: як похмелитися і де випити. Коли людина потрапляє в алкогольну залежність – сила волі у неї зникає, втрачається контроль над своїм організмом. Саме тому ані ультиматуми, ані погрози на неї вже не діють. Раніше вважалося, що залежність з’являється через 10-15 років постійного вживання. Тепер це застарілі дані, бо до мене приводять 14-літніх дітей із вираженою пивною залежністю, синдромом похмілля. Скільки ця дитина пила? Максимум два-три роки. А перед тобою сидить вже сформований алкоголік, який дудлить в день по 5-7 літрів пива.
– А що робити з тими, хто не хоче лікуватися, не визнає себе хворим?
– От це і є проблемою. Я завжди питаю родичів, які телефонують, щоб домовитися про лікування: «А ви говорили з хворим про свої плани?». Виявляється, ні, бо той навідріз відмовляється. А мені нема сенсу лікувати людину проти її волі. Шкода дарма витраченого часу і чиїхось грошей. Якось привів батько до мене свого сина. Роблю діагностику, починаємо розмовляти. Пояснюю: мовляв, після цього сеансу зникне потяг до спиртного… Хлопець до того сидів, кивав головою, а тут аж підстрибнув: «Як це зникне потяг? Я що, навіть пива не зможу випити? Та я ж на весілля йду наступного тижня!». Приїхали, називається… Я не втомлююся повторювати, що той перший крок хворого у напрямку лікування – це подвиг!
– То дайте пораду: як підштовхнути людину до того першого кроку?
– Розмовляти тільки на тверезий розум. Без словесної чи фізичної наруги. Використовувати довірливий тон. І уважно придивлятися: у будь-якого хворого між запоями трапляються проблиски жаги до нормального життя. Елементарний прояв бажання врятуватися. Це треба використовувати негайно. Вночі чи вдень, але у ту ж хвилину зриватися і їхати на лікування. Будь-куди. Негайно. Відкладете навіть на ранок – змарнуєте шанс.
– Скільки сеансів треба пройти у вас, щоб побачити результат?
– Пацієнти мені розказують, що зміни відчувають вже після першого візиту. Кажуть, ніби у них в голові щось перемикнуло. Стверджують, що розум у них аж яснішає, на родичів дивляться іншими очима, відчувають, що вони потрібні. І що випити їм вже не хочеться, байдуже. Для закріплення ефекту вистачає чотирьох сеансів через день. А далі вимагається від родичів організувати повну бойову готовність у підтримці, я ж раз на місяць спілкуюся з пацієнтом, роблю корекцію – тобто контролюю.
– Чи ведете Ви статистику тих, хто, як кажуть, зірвався і прийшов на лікування по-другому колу?
– На лікування по другому колу повертається небагато. І причини тому, як правило, дурні: то друзі «на понт» взяли, то підбурили перевірити. У такому випадку нічого страшного, роблю корекцію – і все. Втретє я вже не приймаю. Але таких дуже мало. Я постійно наводжу своїм пацієнтам один з випадків у моїй практиці. Чоловік втратив кисть руки, запив. Дружина возилася з ним, возилася, та й покинула. Дітей треба було на ноги ставити. Чоловік так себе шкодував, що ледь не безхатченком став. Батьки привезли його у той самий момент якогось проблиску. Вже три роки минуло з того часу. Чоловік встиг не тільки сім’ю повернути, а й хату побудувати. Купив транспорт, хазяйнує.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Анатолій Петрук закінчив Тернопільський медінститут. За спеціальністю хірург-уролог. Працював у Горохівській районній лікарні. З 1987 року – головний лікар Луцької поліклініки №1. Займався рефлексотерапією, пізніше оцінив переваги квантової терапії. У 2010 році у Луцьку відкрив медичний кабінет Анонімного лікування «Шанс».
| Comments: |
