Дочка з матір’ю судяться за хлів
І в результаті ворожнеча закінчилася кримінальними справами
Обороняла рідну людину і… отримала судимість
І хоча рука у пані Ніни почала боліти одразу після бійки, проте наступного дня вона пішла до церкви – це була поминальна субота. Службу ледве відстояла: паморочилось у голові і нестерпно боліла рука. Тому після церкви жінка одразу поїхала в лікарню, де травматолог виявив, що у неї зламаний палець (з гіпсом довелося ходити місяць). Лікарі, довідавшись про причину перелому, запропонували їй написати заяву в міліцію, що вона й зробила. Описуючи події минулого дня, пані Ніна втратила свідомість. Після обстеження її відправили у районну лікарню, де з діагнозом струс мозку лікувалась десять днів у неврологічному відділенні. Та головний біль не припинявся, тому жінці через два місяці знову довелося лікуватися на денному стаціонарі у місцевій амбулаторії.
Кримінальна справа, порушена проти Оксани, дійшла до суду. Її спочатку притягнули до відповідальності, потім підвели під амністію як матір неповнолітніх дітей. Пізніше справу знову повернули до суду. Адвокат Оксани стверджувала, що палець жінка зламала, коли падала на сітку, вказуючи при цьому на свідків. Свідчити проти неї взялися її донька Ліля та внук Юрій, намагаючись довести, що вони бачили бійку від самого початку і що її ініціатором була пані Ніна. Правда, ці свідчення суду видалися сумнівними, і було видно, що Оксані не вдасться уникнути відповідальності. Тому виник задум зробити потерпілою Оксану, яка подала до суду скаргу про притягнення до кримінальної відповідальності пані Ніни та її доньки Аліси.
– У цій скарзі усе перевернули з ніг на голову, – пані Ніна й дотепер не може оговтатись, як таке може бути. – Виходить, що це я накинулася на Оксану, а моя донька Аліса навіть шарпала її за волосся і била держаком від лопати. Більше того, з’явився висновок судово-медичної експертизи від 8 листопада, у якому йдеться про те, що в Оксани виявлені синець під оком, синці на лівій сідниці і навіть на животі, про які ні під час слідства, ні в суді, де Оксану визнали винною, навіть не згадувалося. Де вони взялися – невідомо. Можна лише припустити, що Оксані, напевно, дісталося від чоловіка. Адже, як свідчила наша листоноша, 5 листопада вона зустріла жінку зранку в маршрутці, а близько 12-ї години приносила їй газети, але ніяких синців на обличчі теж не бачила. Ось так зробили кримінальну справу проти мене і моєї молодшої доньки. Окрім покарання, моя кривдниця ще вимагає сплатити їй 10 тисяч гривень моральної шкоди.
Суд, який розглядав кримінальну справу, де підсудною була Оксана, визнав її винною, присудивши три роки умовного покарання й три тисячі гривень за витрати на лікування і моральну шкоду. Адвокат Оксани подала апеляційну скаргу. Але так сталося, що суддя, який мав знову розглядати цю справу спочатку, пішов на лікарняний, і вона затягнулася…
Проте інший суд не взяв це до уваги і призначив розгляд тепер уже кримінальної справи, яка «виразилась в умисному заподіянні Оксані Юріївні легкого тілесного ушкодження…», тобто у цій справі звинувачуються уже пані Ніна і її донька Аліса. І що ви думаєте – суд визнав їх винними, призначивши покарання у вигляді штрафу 600 гривень для пані Ніни і 510 – для її доньки Аліси. Крім того, на користь потерпілої треба ще стягнути 1000 гривень моральної шкоди і 500 гривень витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги.
Мудрий хоч мовчить, а сто дурнів навчить
Як на мене, ці судові справи – яскраве свідчення того, що «закон, як дишло, куди повернеш – туди й вийшло». І таки правда, що людські долі вершать не закони, які мали б стояти на варті справедливості, а люди, котрі цими законами оперують і як завгодно ними крутять.
По-перше, як виявилося, один і той самий прокурор виступив у суді обвинувачем і по одній справі, і по другій: йдучи на один суд, він доводив, що винна Оксана, а вже на іншому – що пані Ніна і її донька Аліса! Як це вкласти у нормальну голову, уявити важко. По-друге, справедливо було б якби суд першої інстанції дочекався б рішення апеляційного, і лише тоді розглянув справу, порушену проти пані Ніни й Аліси. Та суддя не чекав того вироку і, розглянувши справу, визнав обох жінок, в одної з яких дійсно серйозні травми після бійки, винними. При цьому суд навів дуже цікаві докази. Найбільш дивним є те, що він не визнав, що Аліса била Оксану по сідницях штапиком, «оскільки неможливо штапиком для вікон довжиною 70 см розмішувати фарбу у відрі». Отже, виходить, що її можна розмішувати держаком від лопати. Цікаво побачити ту людину, яка бодай раз у житті таке робила. Так само суд не визнав, що Аліса діяла «у межах крайньої необхідності». А що було робити доньці, як не надавати Оксані по одному місцю, якщо стягнути жінку з мами вона не могла? Не знаю, чи вчинив би хтось, навіть сам суддя по-іншому, якби так сталося з його рідною людиною. Чи Алісі треба було вже там розпочинати слідство і допитуватися у мами та Оксани, хто з них розпочинав бійку? Зрештою, вона не била Оксану по голові чи іншому місцю, а лише по сідницях. Життєвий досвід доводить: якщо в дитинстві дітей не б’ють різочкою батьки, то потім їм доводиться получати від чужих людей. А може, Аліса ще мало дала Оксані, аби та зрозуміла, як треба ставитися до старших людей, навіть якщо вони, можливо, і неправі. Зрештою, якщо у суді покази свідків і самої «потерпілої» підтверджували, що удари були лише по обличчю і сідницях, то де могли взятися синці на животі? Ну, а те, що старша донька взялася свідчити проти матері, заступаючись за сусідку, то тут, як кажуть, Господь їй суддя. Бо у заповідях чітко написано: «Шануй батька і матір своїх».
Наслідки конфлікту – найбільший доказ того, хто бив, а хто оборонявся. Синці на сідницях і зламаний палець та струс мозку ніяк не порівняти, розмірковуючи здоровим глуздом, але перемагає «правосуддя»… З такого рішення суду можна зробити висновок: коли нас чи наших рідних битимуть, нам треба боятися оборонятися чи заступатися за них – можна потрапити під кримінал.
Оксану зачепило, що її дітей назвали бахурами. Їй таке порівняння видалося образливим, і вона накинулася на жінку з кулаками. Певно, не знає, що у багатьох регіонах так називають дітей, до речі, навіть самі батьки. Цікаво й інше. Оксана просила суд покарати жінок якнайсуворіше, бо, за її словами, вона «не житиме у селі». Дивно, якщо вона не винна, то чому односельчани засуджують саме її, що навіть не може зайти в магазин, бо, як висловилася: «На мене травля, а тьотя Ніна і Аліса добрі». Здається, цим усе сказано – в селі усі, як на долоні, а тому й до Оксани відповідне ставлення. Зрештою, те, що молода жінка занадто емоційна, було добре видно у суді, де вона не стримувалася від примітивних коментарів, охкань і ахкань. Навіть артистично хапалася за серце… Суддя неодноразово погрожував їй вивести із залу суду. Правда, після засідання її одразу «відпустило».
Тепер усе вирішуватиме Апеляційний суд: адже апеляція на вирок суду, у якому визнано винними пані Ніну та Алісу, уже там на розгляді.
Як бачимо, мама і донька ні сіло ні впало визнані винними і на даний час судимі. На такий поворот подій вони аж ніяк не сподівалися. Оце і є наука для всіх нас: треба добре зважити, перш ніж розпочинати будь-які справи з кимось чи встрявати у суперечку. Недарма кажуть, що мудрий хоч мовчить, а сто дурнів навчить.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
