Нелюба невістка

Доглядала паралізовану свекруху

 

"Не рий комусь ями, бо сам у неї можеш впасти", - кажуть люди. Феодосія цю народну мудрість ігнорувала. Понад усе вона любила себе, вважаючи, що світ створений лише для задоволення її потреб та втіх. І навіть єдиний її син Ростик був для цієї жінки такою собі іграшкою, щоб звеселяти й розважати у сумні хвилини жіночої самоти.

Вона і народила його, можна сказати, на зло своїй матері. Усе своє дитинство мріяла вирватися з її чіпких рук, ладна була втекти будь з ким: кривим, старим, але подалі з осоружного помешкання. Утекти не втекла, проте потайки зустрічалася з викладачем місцевого технікуму, де навчалася. Він був не кривий і не старий - звичайний чоловік, але одружений. Феодосія на те не зважала, крадучи у долі хвилини втіхи, які давав їй коханець. Та хоч як не ховай, а правда все одно вилізе нагору. Про зовсім не навчальні стосунки викладача з ученицею дізнались усі, бо та завагітніла. Вибухнув скандал. І хоч мати погрожувала прогнати з дому, якщо не зробить аборт, але Феодосія вперлась. Так у неї з'явився Ростик.

Минули роки. Син закінчив школу, відслужив у війську, закінчив місцеве ПТУ. У містечку роботи за спеціальністю не було, тож подався до Португалії. Два роки там працював, заробив трохи грошей і повернувся додому. Купив автомобіля, став таксувати. Нова справа потроху налагоджувалася, Феодосія тішилася сином, потайки вибираючи йому дружину, а собі невістку із заможних містечкових родин, бо скільки ж мав парубкувати - 25 років уже стукнуло!

Мати ще тільки вибирала, а син уже сам дівчину у хату привів: знайомтеся, мовляв, це Валя - моя наречена. Феодосії синова обраниця одразу не сподобалася: мале, худе, в окулярах. А як дізналася, що вона із села та ще й сирота, у неї ледве серцевий напад не стався.

- Чи ти здурів? Стільки дівчат навколо, а вибрав найгіршу! Не хочу її знати!

Та Ростик, крім Валі, ні про кого не хотів чути. Зі скрипом зубів прийняла Феодосія у хату нелюбу невістку. Вже з перших днів життя не склалося: Валя до свекрухи і так, і сяк, а та надметься, мов сич, і не дивиться у її бік. Хіба буркне щось дошкульне та образливе, як Ростика поруч нема.

Невідомо, скільки б тривала у хаті "холодна війна", яку свекруха оголосила невістці, якби ображена і змучена Валя не поскаржилася чоловікові на нестерпну поведінку його матері. Ростик і сам помічав, що мати перегинає палку, провокуючи скандали, яких досі вдавалося уникати завдяки терпінню молодого подружжя. Вирішили піти на квартиру. Коли вибиралися, Феодосія влаштувала істеричну сцену: виривала з рук речі, подала на коліна і голосила, примовляючи, що її кидають саму пропадати.

- А все ти винна! - кричала на Валю. - Влізла у нашу сім'ю і забрала мого сина!

Три роки не приходила до них Феодосія. Навіть коли Валя внука їй народила. А потім сталася біда: Ростик розбився на своїй машині. Загибелі сина Феодосія не змогла пережити - стався інсульт.

Паралізовану свекруху з лікарні забрала вбита горем невістка. Інших родичів у хворої не було.

Валя із сином переселилася до Феодосії і стала її доглядати. Давні образи забулися. Її вчинок подруги та колеги по роботі не зрозуміли.

- Навіщо ти всунула шию в ярмо? - все казали. - Вона ж тебе колись з хати вижила!

- Вона - рідна та ще і єдина бабуся мого сина. Це мій обов'язок.

- Могла б собі ще знайти чоловіка, а синові батька. Ще ж молода! А з паралізованою бабою у хаті кому ти потрібна?

- А мені самій, крім Ростика, більше ніхто не потрібен, - відповідала на те.

Місяців три Феодосія зовсім не могла говорити, ледве ковтала їжу, якою її годувала Валя. З очей хворої текли сльози і щось таке далеке, але рідне було у них, що Валя й сама потім плакала, пригортаючи до грудей сина.

А одного дня Феодосія несподівано обізвалася.

- Дочко, прости мені… - були її перші слова у гнітючій тиші кімнати, що занурювалась у вечірній сутінки.

Микола ШМИГІН

 

• Нравится
•